Різноманіття грипу

Що таке ГРВЗ?

Гострі респіраторні вірусні захворювання (ГРВЗ) — це група гострих респіраторних захворювань, що зумовлені винятково вірусами. Саме ГРВЗ за своєю питомою часткою займають провідне місце в структурі інфекційної патології людини. Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я підкреслюють, що останні роки зберігається тенденція постійного зростання рівня захворюваності цією групою інфекцій.

Клінічні ознаки гострих респіраторних вірусних захворювань.

Різні збудники вражають більшою мірою певні відділи дихальних шляхів:

  • риновіруси та коронавіруси — переважно слизову оболонку носа,
  • реовіруси — носа та глотки,
  • парагрипозні віруси — гортані,
  • вірус грипу — трахеї,
  • риносинцитіальний вірус — бронхів та бронхіол,
  • аденовіруси — лімфоїдну тканину глотки та кон’юнктиви.

У цілому ГРВІ обумовлюють запалення усіх відділів дихальних шляхів, однак різною мірою.

Ознаки, характерні для всіх ГРВЗ

  1. Скарги: більше чи менше виражені симптоми загальної інтоксикації, катаральні симптоми — першіння у горлі, значно рідше — біль в горлі, нежить, сухий кашель.
  2. Помірне почервоніння, в основному очей, м’якого піднебіння, язичка, задньої стінки глотки із наявністю зернистості (збільшені лімфатичні фолікули).
  3. Почервоніння слизової оболонки носових ходів.
  4. Мигдалики переважно не запалені (за винятком аденовірусної інфекції).
  5. Кон’юнктивіт (виражений більше чи менше, залежно від виду ГРВЗ).
  6. Ознаки ураження кількох відділів верхніх дихальних шляхів.
  7. Для кожного виду є характерним найважче ураження одного відділу верхніх дихальних шляхів з розвитком характерної симптоматики.
  8. Аналіз крові показує лейкопенію (нормоцитоз) з паличкоядерним зсувом і відносним лімфомоноцитозом.
  9. Під час рентгенологічного дослідження органів грудної порожнини — посилення легеневого малюнку.

Диференціальні особливості захворювань, що входять в групу ГРВЗ

Грип

Грип викликається вірусами грипу 3 серотипів (А, В, С), що належать до родини Ортомікосовірусів.

Клінічний перебіг грипу характеризується наявністю двох основних синдромів — інтоксикаційного та катарального. Серед всіх ГРВЗ саме при грипі інтоксикаційний синдром найбільш значний. Особливостями цього синдрому є: висока короткочасна (3–5 днів) лихоманка, значний м’язовий біль, типова локалізація головного болю — в надбрівних дугах, параорбітальних та скроневих ділянках.

Катаральний синдром проявляється переважно у вигляді трахеобронхіту. Однак, спостерігаються симптоми ураження інших відділів дихальної системи: сухість та першіння у горлі як прояв фарингіту, закладеність та сухість слизової оболонки носу — риніт.

Пташиний грип

Збудником захворювання є вірус грипу типу A (H5N1), що раніше вважався непатогенним для людини, оскільки респіраторний епітелій людини не містить специфічних для цього штаму рецепторів. Існує гіпотеза, згідно якої патогенний для людини вірус набуває в організмі «проміжного хазяїна», в дихальному епітелії якого є рецептори як до пташиного, так і до людського збудників. Питання про епідемічне розповсюдження пташиного грипу в людській популяції може постати лише за умови подолання міжвидового бар’єру та здійснення передачі інфекції від людини до людини. Нині достовірних фактів такої передачі не зареєстровано. Ретельний аналіз всіх випадків захворювання людини на пташиний грип дозволив експертам ВООЗ виділити найбільш типові клінічні ознаки цієї хвороби. За рекомендаціями ВООЗ, випадок пташиного грипу у людини визначається як гостре респіраторне захворювання, що супроводжується підвищенням температури тіла до 38–41° C, кон’юнктивітом, болями у м’язах, прогресивним розвитком дихальної недостатності та гострого респіраторного дистрес-синдрому, клініко-лабораторні ознаки якого викладені у відповідних керівництвах з невідкладної допомоги. Інкубаційний період становить 2–4 дні. Найтяжче захворювання перебігає у дітей раннього віку й може супроводжуватися приєднанням до основних клінічних симптомів порушення свідомості та судом, що обумовлено розвитком енцефаліту.

Первинний клінічний діагноз пташиного грипу базується на клінічній, епідеміологічній та лабораторній діагностиці за наступними критеріями:

  1. Висока температура у поєднанні з утрудненим диханням та кашлем.
  2. Водяниста діарея.
  3. Наявність повідомлень про спалах пташиного грипу в регіоні, де мешкає пацієнт; серед тварин чи у випадках масової загибелі птахів.
  4. Відомості при виїзд пацієнта в країни, де є повідомлення про спалах грипу, спричиненого типом A (H5N1) в популяції тварин, особливо свійських.
  5. Контакт з хворим, у якого підтверджено інфікування вірусом грипу типу A (H5N1) за сім днів до появи клінічних симптомів у пацієнта.
  6. Контакт з хворим на ГРЗ нез’ясованої етіології, яке закінчилося летально, за сім днів до появи клінічних симптомів хвороби у пацієнта.
  7. Врахування професійного ризику зараження пацієнта (робота з тваринами).

Парагрип

У клінічній картині парагрипу ураження верхніх дихальних шляхів переважають над проявами токсикозу. Для захворювання характерні: поступовий початок та млявий перебіг з максимальним напруженням клінічних симптомів на 3 — 4 добу хвороби. Симптоми загальної інтоксикації виражені слабко, температура переважно субфебрильна тривалістю від 1 до 8 днів, іноді може сягати фебрильного рівня з досить вираженою інтоксикацією. Катаральний синдром, як правило, представлений ларингітом, однак, спостерігаються менш значні явища риніту з мізерними серозними / слизистими виділеннями та катарального фарингіту. Іноді у процес залучаються трахея та бронхи з розвитком відповідної симптоматики. Анатомічна будова гортані обумовлює можливість розвитку стенозуючого ларингіту (несправжнього крупу) переважно у дітей.

Риновірусна інфекція

Риновірусна інфекція характеризується наявністю назофарингіту з надмірною носовою секрецією серозного або серозно- слизистого характеру на тлі мінімальних ознак токсикозу, що пов’язано з відсутністю вірусемії.

Аденовірусна інфекція

Аденовірусна інфекція характеризується підгострим початком з помірно вираженим інтоксикаційним синдромом (навіть за умови лихоманки самопочуття хворого залишається задовільним) та поліморфізмом клінічних проявів, що зумовлений тропністю аденовірусів до клітин макрофагальної системи — лімфатичних вузлів, печінки, селезінки, епітелію слизових оболонок очей, дихального, травного та сечового трактів, нервових клітин. Поліморфізм клінічних проявів визначає різноманітність клінічних форм захворювання:

  1. ГРВЗ (ринофарингіт, ринофаринготонзиліт, ринофарингобронхіт).
  2. Фарингокон’юнктивальна гарячка.
  3. Кон’юнктивіт, кератокон’юнктивіт.
  4. Аденовірусна атипова пневмонія (визначається не всіма дослідниками).
  5. Аденовірусна діарея (ентерит) (переважно у дітей).
  6. Аденовірусний геморагічний цистит (розвивається дуже рідко).
  7. Ураження нервової системи.

Найчастіше аденовірусна інфекція розпочинається ураженням верхніх дихальних шляхів у вигляді затяжного (до 4 тижнів) риніту з рясним серозним / слизистим секретом, гранульозного фарингіту (симптомом «бруківки»), тонзиліту з помірним почервонінням та значним набряком слизових оболонок ротоглотки. Можлива поява фіброзних нашарувань на мигдаликах, залучення до запального процесу слизової оболонки трахеї та бронхів. Особливістю аденовірусного захворювання є поєднання катарального синдрому з ураженням інших органів, що багаті лімфоїдною тканиною — катаральним, фолікулярним або плівчастим, частіше однобічним, кон’юнктивітом, генералізованою лімфаденопатією, ентеритом, гепатолієнальним синдромом. Перебіг захворювання характеризується послідовною появою окремих клінічних симптомів, що свідчить про втягнення в патологічний процес нових органів і систем. Підставою для постановки діагнозу слугує наявність хоча б 3-х синдромів уражень внутрішніх органів.

Респіраторно-синцитійна інфекція (РС-інфекція)

Клінічна картина РС-інфекції варіює в залежності від віку хворого. У дітей молодшого віку вірус переважно вражає нижні відділи респіраторного тракту, перебігаючи у вигляді бронхіту та/або бронхіоліту. У дорослих та дітей старшого віку захворювання перебігає, як правило, легко, у вигляді риніту, трахеобронхіту, без підвищення температури тіла або з нетривалим субфебрилітетом.

Коронавірусна інфекція

Тяжкість перебігу коронавірусної інфекції також корелює з віком хворого. У дітей до 3-річного віку захворювання характеризується гострим початком зі значним токсикозом, тяжким ураженням верхніх дихальних шляхів у вигляді назофарингіту, з можливим поширенням запального процесу на гортань та трахею (ларинготрахеїт). У 80% дітей молодшого віку хвороба ускладнюється розвитком стенозуючого ларингіту (несправжній круп).

У дітей більш старшого віку хвороба починається поступово, симптоми токсикозу відсутні, катаральний синдром характеризується ринітом зі слизистим секретом. Інколи спостерігаються симптоми гастроентериту. На відміну від дітей, у дорослих хвороба характеризується помірним токсикозом, ринофарингітом з рясним слизовим секретом, іноді розвивається ларингіт.

«SARS»

«Нетипова пневмонія» або SARS (Severe Acute Respiratory Syndrome) —інфекційне захворювання, яке виникло в середині листопада 2002 року в Південному Китаї, провінції Гуандун, та поширилося на території 29 держав світу. Офіційно повідомлено про 8422 випадки захворювання, серед яких понад 900 закінчилися смертю. Після 2004 року повідомлень про захворювання на «SARS» не було.

Збудником хвороби є новий штам РНК-вмісного коронавірусу тварин, який став патогенним для людини внаслідок мутацій. Джерелом інфекції є хвора людина, не виключаються також деякі тварини. Шлях передачі — краплинний або повітряно-пиловий (вірус виділяється не лише з секретом дихальних шляхів, а й з сечею та калом). Хворіють переважно особи молодого і середнього віку, рідко — діти (значно легше), особи похилого віку. Не виключається штучне походження вірусу.

Інкубаційний період 2–10 днів, тяжкість захворювання варіює від мінімальних проявів до прогресивної дихальної недостатності з летальним кінцем. Початок гострий, з підвищення температури тіла понад 38° C. Виокремлюють 3 фази перебігу:

  • продромальний період триває 3–7 діб і характеризується лихоманкою, болем у м’язах, головним болем, слабко вираженим сухим кашлем, що не супроводжується нежитю та чханням; при дослідженні крові — нормоцитоз або лейкопенія, абсолютна лімфопенія, висока активність КФК, помірне підвищення АлАТ, АсАТ;
  • через 3 — 7 днів кашель посилюється, з’являються задишка та відчуття нестачі повітря. Частина хворих (близько 15%) на цьому етапі одужує;
  • у 85% хворих з другого тижня хвороби спостерігається наростання клінічної симптоматики — стан прогресивно погіршується, відмічається новий пік гарячки, з’являється водяниста діарея, рентгенологічна картина характеризується негативною динамікою — прогресування респіраторних симптомів супроводжується появою нових вогнищ іншої локалізації. Розвивається гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), що потребує проведення інтенсивної терапії (10 — 20% хворих).

Реовірусна інфекція

Тропізм реовірусів відображений в їх назві — respiratory enteric orphans. Захворювання зустрічається спорадично, супроводжується помірним токсикозом та ринофарингітом. З боку шлунково-кишкового тракту можливі ознаки гастроентериту з болем в животі, нудотою, блюванням, діареєю. Часто спостерігається збільшення печінки.

Ентеровірусні захворювання

Ентеровірусні захворювання — це група гострих інфекційних хвороб, з поліморфною клінічною симптоматикою, широким діапазоном тяжкості та високим ступенем контагіозності. Частина з них, що спричинені вірусами Коксакі та ECHO, можуть проявлятися, крім інших, й респіраторним синдромом: «літній грип», гострий ринофарингіт / тонзиліт, «мала хвороба». Властива переважно літня захворюваність.

Клінічні ознаки ентеровірусних гострих респіраторних захворювань, які отримали назву «літній грип», значною мірою визначаються видом та серотипом вірусу. За умови інфікування вірусами Коксакі клінічні ознаки захворювання характеризується ураженням верхніх дихальних шляхів переважно у вигляді ринофарингіту на тлі помірного токсикозу. Якщо ж хвороба обумовлена ECHO-вірусами, то розвивається трахеїт або трахеобронхіт зі значним токсикозом.

Гарячкові захворювання, так звані «мала хвороба», Коксакі-гарячка або триденна гарячка, характеризуються катаральним запаленням та гіперплазією лімфоїдної тканини слизової оболонки глотки, кон’юнктивітом на тлі помірного токсикозу. Особливістю цієї форми є можливість ураження міокарду та нервової системи (серозний менінгіт).

Ускладнення грипу

Захворювання на грип супроводжується ризиком виникнення серйозних ускладнень в організмі людини. Дія вірусів та їх токсинів чинить негативний вплив на стінки судин з розладом мікроциркуляції, що може призвести до порушень функціонування нервової, м’язової тканин, легень, нирок, органів ендокринної системи.

Особливо висока вірогідність тяжкого перебігу грипу та виникнення ускладнень в епідемічні періоди. Це обумовлено циркуляцією нових штамів вірусу грипу, проти яких людина не має набутого імунітету. Пригнічення імунітету під час грипу створює сприятливі умови для приєднання вторинної бактеріальної інфекції, збільшення тривалості та тяжкості захворювання. Тому так важливо попередити захворювання на грип та розвиток його ускладнень. Особливо це стосується груп ризику – дітей, вагітних жінок, людей з хронічними захворюваннями та літніх людей.