Кожен вид рослинної олії має свої переваги та недоліки

З рослинними оліями смажать, тушкують, запікають, заправляють, поливають, додають тощо. Олії містять корисні жири, вітаміни, антиоксиданти, але водночас це дуже калорійний продукт. Аби споживати їх з користю, варто трішки більше знати про олії, пише myheal

 Олія – це жир, добутий з рослин. Склад олій приблизно однаковий, відрізняється лише співвідношенням корисних речовин: жирів, вітамінів, поліфенольних сполук тощо. Так кожен вид олії має свої переваги та недоліки. Тому бажано чергувати споживання різних видів рослинних олій.

 Соняшникова олія – багата на вітаміни Е, А, D, ненасичені жирні кислоти та мікроелементи. Споживання олії нормалізує ліпідний та жировий обмін, знижує рівень «шкідливого» холестерину, вона корисна для шкіри, волосся і нігтів, зміцнює кістки, забезпечує жовчогінну дію.

Але! Соняшникова олія багата на Омега-6 жирні кислоти, надмірна кількість яких підвищує ризики розвитку запалень та діабету.

 

Оливкова – її отримують методом холодного віджиму (після збору плоди швидко окислюються, тому їх пресують у сирому вигляді за низьких температур – до 40⁰ С). Завдяки чому хімічний склад цієї олії багатий на вітаміни, мінерали, жирні кислоти та мікроелементи. Присутні у ній феноли і поліфеноли гальмують процеси старіння і приносять користь для кишкової мікрофлори, яка відповідає за сильний імунітет. Олеїнова кислота зміцнює судини. Омега-9 запобігає цукровому діабету та атеросклерозу.

Кукурудзяна – рекомендована хворим на діабет через здатність нормалізувати рівень цукру в крові. Містить багато гідрохінону – сполуки з антиоксидантними властивостями. Також олія покращує обмін речовин і виводить токсини з організму. Високий вміст вітаміну Е сприяє загоюванню ран, здоров’ю шкіри, сповільнює процеси старіння, профілактиці проблем із гормональним фоном. В олії майже не міститься омега-3, тому її варто комбінувати з іншими оліями.

Обережно вживати людям, схильним до тромбозів, а також при виразковій хворобі шлунка чи дванадцятипалої кишки.

Ріпакова – одна столова ложка ріпакової олії містить 27% денної потреби вітаміну Е та 10% денної потреби вітаміну К. Це більше, ніж в оливковій олії. Ця олія має у своєму складі незамінні амінокислоти, які не виробляються організмом людини самостійно, – ліноленову і лінолеву кислоти. Це забезпечує належну роботу серця, покращує стан судин і кровообіг, що зменшує ризик інсульту або інфаркту.

Обережно вживати людям з камінням у жовчному міхурі – олія може спровокувати їхній рух, що призведе до загострення і больових відчуттів. Також небажане вживання ріпакової олії хворим на гепатит та при порушеннях роботи печінки. Може збільшувати коагуляцію крові чи запалення.

Гарбузова – має темний колір і особливий аромат. У складі багато вітамінів А, В1, В2, В6, С, Е, К, Р; біологічно активних речовин – фосфоліпідів, флавоноїдів та каротиноїдів; цілий комплекс поліненасичених жирних кислот. Завдяки чому добре стимулює імунітет, підвищує опірність інфекціям, має антиоксидантну, протизапальну та гепатопротекторну дії, стимулює обмінні процеси. Помірне споживання є профілактикою атеросклерозу та хвороб серця.

Протипоказана при жовчнокам’яній хворобі та панкреатиті.

Лляна – має трохи специфічний смак з легкою гірчинкою. Багата Омега-3 жирними кислотами. Добре нормалізує гормональний фон, рівень холестерину в крові, тиск, полегшує симптоми менопаузи, позитивно впливає на репродуктивні функції.

Водночас з обережністю слід споживати людям, які мають хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту.

Волоського горіха – багата на жирні кислоти, які сприяють регенерації шкіри, покращують кровообіг та роботу головного мозку, нормалізують обмін речовин, знижують рівень холестерину в організмі. Олія містить рекордну кількість вітамінів Е і F. Дуже корисна для тих, хто хворіє на гіпертонію, атеросклероз, ішемічну хворобу серця, діабет. Цинк у складі олії допомагає підшлунковій залозі продукувати гормони, підтримувати тургор шкіри, уповільнює процеси старіння. А селен підвищує імунітет.

Рафінована чи нерафінована?

Рафінована олія проходить всі етапи очищення – спочатку механічні, а потім через нейтралізацію лужними розчинами. На виході маємо прозору, ненасиченого кольору, зі слабким ароматом олію. Така зазвичай дешевша, ніж нерафінована, і майже завжди підходить для готування за високих температур.

Відповідно нерафінована олія очищується тільки механічно. Така олія має яскравий колір, насичений і виражений смак, сильний аромат, допускається осад. Максимально зберігає корисні та смакові властивості.

Термін придатності олії

У герметично закритій пляшці олія може зберігатися 2 роки за кімнатної температури. Відкриту пляшку бажано спожити протягом місяця. Але якщо тримати відкриту тару з олією в холодильнику, то термін зберігання подовжиться до 3-4 місяців. Сигналом, що олія вже не придатна до споживання є поява гіркоти, зміна смаку. Краще тримати олію тільки в темній тарі подалі від прямого світла.

Яку олію обрати для смаження чи тушкування?

Аби олія не нашкодила здоров’ю, треба знати на якій можна готувати за високих температур, а на якій не бажано. Адже при нагріванні деякі з них змінюють склад і виділяють шкідливі канцерогени, що підвищує ризик розвитку небезпечних захворювань.

По-перше, якщо смажити чи тушкувати – то тільки на рафінованій олії. По-друге, для цього підійдуть рафіновані соняшникова, кукурудзяна, ріпакова та оливкова. Вони мають відносно високу температуру димлення, тому підходять для нагрівання.

Категорично не використовують для готування за високих температур гарбузову, кукурудзяну, волоського горіха, лляну, а також нерафіновані ріпакову, оливкову та соняшникову.