Неспецифічна терапія лікування грипу

 

Що таке неспецифічна терапія?

Неспецифічна терапія включає використання препаратів, які не чинять вплив на етапах проникнення та розмноження вірусу в клітині, а діють на вірус опосередковано шляхом активації системи інтерферону. Неспецифічна терапія зазвичай використовується в комплексі зі специфічними лікарськими засобами.

До них відносять препарати інтерферону та його індуктори.  Препарати інтерферону (рекомбінантні та природні) запобігають синтезу вірусних білків всередині інфікованої клітини, блокують вихід новостворених вібріонів з клітини, діють на клітини імунної системи та запускають каскад захисних реакцій. Однак такі препарати сприймаються тими ж клітинами імунної системи як антиген, тому можуть провокувати виникнення серйозних побічних явищ, особливо у високих дозах та при тривалому застосуванні. Найбільш характерними побічними явищами, що спостерігаються під час лікування інтерферонами є: алергічні реакції, свербіж, подразнення шкіри, головний біль, міальгія, артралгія, загальна слабкість, зміни біохімічних показників крові, набряки, аритмії, зміни показників артеріального тиску, психічні розлади. Тому під час застосування препаратів інтерферону призначають також симптоматичну терапію.

Індуктори інтерферону  – це речовини природного або синтетичного походження, які здатні викликати в організмі людини чи тварини синтез власних (ендогенних) інтерферонів. При чому, вони індукують синтез всіх імунологічних класів інтерферонів. Індуктори інтерферону сприяють синтезу в організмі власних інтерферонів в необхідній терапевтичній кількості, без симптомів передозування, не спричиняють побічних ефектів, які притаманні препаратам екзогенних інтерферонів.

Препарати для лікування грипу

Найбільш актуальним є застосування препаратів змішаного механізму дії, тобто тих, які мають доведену пряму противірусну дію (впливають безпосередньо на вірус), та водночас є індукторами ендогеннного інтерферону. Пряма противірусна дія запобігає репродукції та розповсюдженню вірусу в організмі, а індукція синтезу інтерферону забезпечує захист від розвитку різних вірусних інфекцій, стимулює клітинні та гуморальні реакції імунітету.

Доцільність використання гомеопатичних препаратів при грипозній інфекції виявляється досить сумнівною через відсутність достовірних даних клінічних досліджень щодо їх ефективності та профілю безпеки. Тому ефективність гомеопатії як моноваріанту терапії грипу та інших респіраторних інфекцій залишається під питанням.