Новий експеримент показав, як за допомогою геоданих мобільного телефону можна попередити поширення інфекційних захворювань у містах
Дослідники Федеральної політехнічної школи Лозанни (ФПШЛ) і Массачусетського технологічного інституту (МТІ) стверджують, що переміщення городян – це основний фактор поширення захворювань у містах. Зокрема мова йде про такі інфекції, як малярія та лихоманка денге. У статті, опублікованій в Scientific Reports, стверджується, що маючи доступи до геолокації користувачів мобільних телефонів, врешті решт, можна прогнозувати динаміку розповсюдження інфекції й не дозволити їй перерости в епідемію. Оскільки одержати таку інформацію вкрай важко, учені пропонують внести зміни в законодавство й дозволити певному колу суб’єктів мати доступ до геоданих телефонів для робочих і наукових цілей, пише sciencedaily.com
«Урбанізація, мобільність, глобалізація й зміна клімату впливають на появу екзотичних хвороб, які переносяться комахами, навіть тут, у Європі, – пояснює Емануель Массаро, автор дослідження. – До сьогоднішнього дня вивчали, як міграція населення впливає на поширення інфекцій у масштабах країн або регіонів. А в даній роботі ми сфокусувалися на тому ж питанні, але у межах міст: маленьких і великих. Ми також хотіли переконатися, що геолокації мобільних телефонів можуть знадобитися».
Вчені вивчили зв’язок між переміщенням городян і спалахами лихоманки денге, що бушувала протягом 2013–2014 рр. у Сінгапурі. Було виявлено, що навіть низька активність пересування людей може викликати епідемію.
Читайте ще: Віруси під контролем: які організації здійснюють нагляд за грипом в світі
Лихоманка денге – вірусне захворювання, що переноситься комарами. Воно зустрічається в тропіках і субтропіках, особливо часто в сільській місцевості й бідних міських громадах. Смертність варіюється від 1% (при лікуванні) до 20% (при відсутності лікування). Згідно даним ВООЗ, за останні 50 років по всьому світу кількість захворювань лихоманкою денге виросла у 30 разів. Близько 3,9 мільярди людей в 128 країнах – майже половина населення світу – незахищені від зараження вірусом.
Взявши за основу свого віртуального експерименту модель епідемії в Сінгапурі, команда вчених створила чотири варіанти відстеження пересувань людей за допомогою різних даних: мобільні телефони, перепис населення, випадкові й теоретичні переміщення. У кожному експериментальному варіанті за суб’єктом закріплювалися дві локації: будинок і робота – місця, які відвідуються регулярно й потенційно можуть бути заразними. Віртуальний досвід довів, що найефективнішим у прогнозуванні епідемії був варіант із використанням геолокацій.
Результати надихнули вчених на подальшу роботу в цьому напрямку. «Якщо буде потреба, наявність такої точної інформації відіграє важливу роль, – говорить Массаро. – Тому геодані пристроїв набагато ефективніші, ніж щорічний перепис населення. Але проблема у тому, що ці дані – власність приватних компаній. Ми повинні вирішити, як змінити закони про доступ до такого типу інформації не тільки для наукових досліджень, але й для загальної мети охорони здоров’я.