Хронічні обструктивні захворювання легень, до яких відноситься хронічний бронхіт, досі залишаються актуальними. І хоча в останні роки про хронічний бронхіт усі трохи забули, оскільки він був об’єднаний разом з іншими патологічними станами респіраторного тракту, наприклад, емфіземою легенів, в одну нозологічну групу – ХОЗЛ, однак значущість формування і збереження тривалого (хронічного) запалення в бронхіальній стінці, як і його вплив на ступінь тяжкості перебігу респіраторних вірусних інфекцій, не може залишатися поза увагою практичного лікаря.
Які патологічні процеси відбуваються в стінці бронхів і як це відображається не тільки на прогресуванні хронічної патології, але і при розвитку вірусних інфекцій – розглянемо в статті.
Як свідчать дані статистики, хронічний бронхіт є поширеним захворюванням у дорослих, на цю патологію страждає 10–20% дорослого населення, а в структурі хронічних неспецифічних захворювань легень (ХОЗЛ) на нього припадає 30–60%. За даними численних поведених на сьогоднішній день досліджень, основна причина формування та підтримки хронічного запального процесу в стінці бронхів криється в тривалому впливі несприятливих екзогенних факторів, до яких насамперед відноситься куріння. Ступінь тяжкості хронічного бронхіту безпосередньо залежить від стажу куріння і від кількості викурених пачок сигарет в день. Велика кількість токсичних сполук, які містяться в тютюновому димі, – нікотин, ціаністий водень, крезоли, феноли, окис вуглецю, поліциклічні ароматичні вуглеці, викликають пошкодження слизової оболонки дихальних шляхів і сприяють виникненню бронхоспазму, підвищують утворення в’язкого мокротиння, протекторна роль якого суттєво знижена.
Читайте також: Біль, оніміння і “мурашки”: полінейропатії після грипу та ГРВІ
Негативно впливає на стінку бронхів і забруднене продуктами згоряння від автомобільного транспорту (вуглекислий газ, окис водню, альдегіди) або відходами виробництва (двоокис сірки, чадний газ, вуглецеві речовини) повітря, що також шкідливо пливає на повітроносні шляхи. При цьому відбувається порушення утворення слизу і страждає дренажна функція легенів, оскільки виникають порушення мукоциліарного кліренсу.
Якщо професія людини пов’язана з роботою на хімічному виробництві, що передбачає постійний контакт з неорганічним (вугільний, кварцовий, цементний) пилом або кадмієм, кремнієм, сірчаною кислотою і оксидами сірки, вдихання токсичних парів і газів (хлор, аміак, окис вуглецю), то слизова його бронхів зазнає постійного подразнюючого і шкідливого впливу, який також супроводжується зниженням роботи мукоциліарного кліренсу і підвищенням секреції бронхіальних залоз. При тривалій експозиції цих сполук можливий розвиток фіброзу паренхіми легенів, а також метапластичних змін слизової бронхів.
Крім перерахованих вище, існують ще фактори, що призводять до підтримки хронічного патологічного процесу в дихальних шляхах. З них окремо виділяють генетичну схильність, яка негативно позначається на стані мукоциліарного кліренсу, наприклад, дефіцит альфа-1-антипротеаз, або зміни в складі та кількості бронхіальної слизу. Це призводить до гіперреактивності бронхів з формуванням бронхообструктивного синдрому.
Читайте також: Грип та імунітет: як впливає реакція імунної системи на перебіг і наслідки захворювання
Всі перераховані вище фактори негативно позначаються на стані місцевого імунітету дихальних шляхів, що, з одного боку, сприяє частому розвитку вірусних інфекцій, а з іншого – через зниження локальних захисних сил часто призводить до затяжного перебігу вірусних бронхітів і тривалого збереження симптомів захворювання. При цьому самі віруси також здатні робити свій внесок у розвиток запальних змін у бронхіальному дереві. Внаслідок їх цитотоксичної дії на респіраторний епітелій ще більше знижується дренажна функція респіраторного тракту, а гіперпродукція слизу і накопичення продуктів запалення призводить до порушення бронхіальної провідності. Пошкоджуючий вплив збудників ГРВІ на імунні механізми дихальних шляхів, наприклад, альвеолярні макрофаги, призводить до нашарування на вірусну бактеріальної інфекції та поширення її на легеневу тканину. Сьогодні вважається, що причиною більшості, тобто 80% загострень, є інфекційний чинник, серед яких на частку ГРВІ припадає до 30–40% всіх загострень хронічного бронхіту. З усіх представників численного сімейства ГРВІ в розвитку хронічного бронхіту найбільш висока роль 6 типів вірусів: риновірус, респіраторно-синцитіальний вірус, коронавірус, аденовірус, віруси грипу та парагрипу.
Основні патологічні процеси, що виникають у бронхах, які стають предикторами переходу в хронічний процес
Патогенез формування хронічного бронхіту багатокомпонентний і включає зміни, що відбуваються в слизовій бронхів, які полягають у збільшенні кількості та гіпертрофії келихоподібних клітин. Вони продукують у великій кількості густий слиз. Також виникають порушення локального імунітету, які проявляються зниженням функціональної активності альвеолярних макрофагів і нейтрофілів, а також зменшеним вмістом в бронхіальної слизу лізоциму, лактоферину та IgA. У деяких випадках імунні порушення прогресують до розвитку вторинного імунодефіциту.
Збереження протягом тривалого часу гіперреактивності бронхів на тлі гіперпродукції слизу призводить до формування бронхіальної обструкції. У розвитку патології відіграють роль наявність у пацієнтів порушень крово- і лімфообігу, що також сприяє формуванню хронічного бронхіту.
Як бачимо, хронічний бронхіт є багатофакторним захворюванням, початкові етапи формування якого в більшості випадків залишаються поза увагою лікаря, оскільки в якості його ініціаторів виступають екологічні фактори, на які вплинути або звести до мінімуму їх дію досить складно, особливо якщо мова йде про життя в великому промисловому місті або сучасному мегаполісі. Так само рекомендації щодо відмови від куріння не завжди виконуються пацієнтом, тому і на цей фактор вплинути неможливо.
Читайте також: Грип і небезпечний цитокіновий шторм: причини і наслідки
З усіх можливих впливів на перебіг хронічного бронхіту з урахуванням того, які фактори найчастіше стають причиною загострень, реалізованим в клінічній практиці можна назвати медикаментозний вплив на віруси ГРВІ, що передбачає призначення етіотропної терапії при зверненні на прийом пацієнта з симптомами гострої респіраторної вірусної інфекції, особливо при наявності у нього перерахованих вище факторів або періодичному появі ознак хронічного бронхіту. Оптимальним для таких пацієнтів є призначення лікарем прямих противірусних препаратів, що містять активну (діючу) речовину – рідкий екстракт протефлазід. Це пов’язано з тим, що дія препарату направлена безпосередньо на пригнічення вірусних ферментів – ДНК/РНК-полімерази, завдяки чому внутрішньоклітинна реплікація вірусів стає неможливою. Раннє призначення такої терапії дозволяє знизити вірусне навантаження на організм пацієнта, зменшити ступінь вираженості патологічних змін у бронхіальній стінці, уникнути посилення вже наявних порушень, про які було згадано раніше.
Таким чином, хронічний бронхіт залишається актуальною проблемою сучасної медицини, прогресуванню якого сучасна медицина може протистояти за допомогою призначення прямих противірусних препаратів при кожному епізоді ГРВІ.
Анатолій Чумак, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лікар-імунолог