Що такое діагностика грипу?

Як відомо, для ефективного лікування того чи іншого захворювання (особливо інфекційного), потрібно встановити причину його виникнення. Діагностика захворювання на грип не є винятком, але високий ризик виникнення серйозних ускладнень обумовлює необхідність встановити діагноз та розпочати лікування якомога швидше. Таким чином можна попередити розвиток ускладнень, а також попередити інфікування оточуючих вчасно ізолювавши хворого. Грип діагностується за сукупністю клінічних проявів. При встановленні діагнозу необхідно брати до уваги епідемічні та сезонні особливості. На початку та при легкому перебігу захворювання симптоми подібні до звичайної застуди, однак характерне значне підвищення температури та біль у м’язах.

Які симптоми характерні для грипу?

• головний біль, загальне нездужання, слабкість
• катаральне запалення (негнійні запальні зміни носоглотки і кон’юнктиви очей)
• почервоніння та сухість слизової оболонки порожнини носа, м’якого піднебіння і задньої стінки глотки, зазвичай дихання через ніс не ускладнене;
• незначні виділення з носу;
• “запізнювання” катаральних симптомів від початку захворювання на кілька годин або 1-2 дня;
• сухий (іноді вологий, з виділенням незначного слизового мокротиння) кашель.

Синдром сегментарного ураження легень – динамічно зростаюча (протягом декількох годин) легенево-серцева недостатність з типовою сегментарною тінню в одному з легенів (сегментарний набряк легенів); при успішному результаті клініко-рентгенологічні зміни проходять протягом 2-3 днів (диференціальна відміна від пневмонії). При гіпертоксичній формі можливий набряк легенів, зазвичай закінчується геморагічної пневмонією. Загальний аналіз крові: – лейкоцитоз в першу добу захворювання (в неускладнених випадках кількість лейкоцитів залишається незмінною); – лейкопенія з відносним лімфоцитозом надалі.

Крім огляду хворого та збору анамнезу для підтвердження діагнозу можуть використовувати наступні методики дослідження:

1. Ідентифікація вірусу грипу за допомогою вірусологічних методик (можливо на початку захворювання)
2. Визначення титру захисних антитіл за допомогою імуноферментного аналізу (можливо не раніше 7 днів від початку захворювання)
3. Ідентифікація РНК вірусу грипу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції
4. Ідентифікація вірусу грипу за допомогою імунологічних методів – реакцій імунохроматографії, імунофлуоресценції

Коли проводити диференційну діагностику? 

Диференційну діагностику необхідно проводити з цілою низкою інфекційних захворювань вірусної та бактеріальної етіології. Її проводять за допомогою експрес-методів лабораторних досліджень, а також спостерігаючи типову клінічну симптоматику, що характерна для кожного захворювання. Парагрип розпочинається гостро лише у половини хворих, у іншої – повільний розвиток захворювання на фоні невисокої температури, без виражених симптомів інтоксикації. Для клінічної картини характерні ознаки ураження верхніх відділів респіраторного тракту, біль у горлі, болісний кашель, закладеність носу з наростаючим збільшенням виділень. Аденовірусна інфекція починається гостро, з лихоманкою, характерний біль у м’язах, суглобах, головний біль. Спостерігається почервоніння обличчя, при огляді мигдаликів часто виявляється білий наліт у вигляді острівків. Можливе ураження ШКТ з характерними симптомами.

Респіраторно-синцитіальна інфекції. Часто протікає у вигляді легкого респіраторного захворювання зі слабко вираженою інтоксикацією. Температура тіла субфебрильна, рідко підвищується до 38°С. Характерний нежить, гіперемія дужок, сухий нав’язливий кашель.

Риновірусна інфекція зустрічається протягом всього року, особливо весною та восени. Основним симптомом є нежить з інтенсивними серозними виділеннями. Часто спостерігається сухий кашель, гіперемія повік, сльозотеча.

Реовірусна інфекція характеризується поєднанням симптомів ураження верхніх дихальних шляхів та ШКТ.

Герпетична інфекція є найбільш складною для диференційної діагностики з гриппом. Герпетична лихоманка починається гостро, зі значним підвищенням температури, головним болем, можлива нудота та блювання, зниження апетиту. Спостерігається сухість та гіперемія слизових оболонок ротоглотки. В перші дні захворювання характерні герметичні висипи можуть бути відсутні. Катаральні симптоми незначні, можливі кон’юктивіти або кератокон’юктивіти.

Ентеровірусна інфекція часто є причиною спалаху гострих респіраторних захворювань в літній період. Характерний гострий початок, з високою температурою та вираженими симптомами інтоксикації. У хворих спостерігається блювання, біль у м’язах, збільшення печінки. У деяких хворих на слизових оболонках дужок, язичку, задньої стінки глотки можливі характерні висипи, що супроводжуються болем при ковтанні  та збільшенням лімфатичних вузлів.

Тяжкий гострий респіраторний синдром (SARS). Це нове захворювання, що має багато спільних рис із грипом, але характеризується тяжким запаленням легень та ризиком виникнення серйозних ускладнень (навіть смерті хворого). Основними симптомами є висока температура, лихоманка, біль у м’язах та суглобах, катаральні симптоми, загальна слабкість, зниження апетиту, рідко – висипи на шкірі. Через 3-7 днів виникають симптоми пневмонії, що поступово призводить до набряку легень, що часто завершується смертю хворого. На рентгенограмах на початку захворювання виявляють дифузне затемнення легеневої тканини або локальні, відокремлені ділянки затемнення в сегментах, а також вогнищеві інфільтрати.

Коронавірусна інфекція. Основною відмінністю цієї інфекції є наявність у більшості хворих симптомів ураження шлунково-кишкового тракту, які спостерігаються в перші години інфікування і часто передують катаральним проявам. Окрім риніту із слизово-серозними виділеннями спостерігається запалення слизової гортані та збільшення шийних лімфатичних вузлів. Ідентифікацію збудника проводять за допомогою методу імунофлуоресціюючих антитіл. Серологічна діагностика для встановлення етіології  проводиться за основі підвищення титру антитіл в реакції зв’язування комплементу, реакції непрямої гемаглютинації.

Мікоплазменна інфекція. Респіраторний мікоплазмоз частіше протікає подібно до ГРВІ та пневмонії. Для мікоплазменної пневмонії характерний більш тривалий інкубаційний період (10-15 діб), а потім гострий початок з наростаючими симптомами інтоксикації (головний біль, анорексія, слабкість, повторна блювота, біль у м’язах). Після довготривалого періоду високої температури (7-12 діб) до 4 тижнів зберігається субфебрилітет. На відміну від грипозної інфекції виражена гіперемія піднебінних дужок, язичку та задньої стінки глотки нагадує гіперемію при катаральній ангіні. Для діагностики збудника захворювання використовують метод імуноферментного аналізу та полімеразної ланцюгової реакції.

Менінгококова інфекція. Локалізовані та генералізовані форми менінгококової інфекції на початку розвитку за рядом клінічних проявів часто нагадують грип. При гострому назофарингіті найчастіше хворі скаржаться на біль в лобно-тім’яній ділянці голови,  у горлі, на сухий кашель, закладеність носу. Вся ці явища спостерігаються на фоні погіршення загального самопочуття хворого: слабкості, зниження апетиту, порушення сну, підвищення температури тіла до субфебрильних позначок. Помітна яскрава гіперемія та набряк задньої стінки глотки, вкритої слизово-гнійним ексудатом, гіпертрофія лімфоїдних фолікулів. Діагноз підтверджується за допомогою бактеріологічних та серологічних методів.

http://epidemiolog.ru