В період епідемічного спалаху діагностика грипу заснована на виявленні типових проявів захворювання (ознак інтоксикації – головний та м’язовий біль, підвищення температури тіла, катаральний синдром тощо).
Однак у періоди низької активності вірусів грипу і за відсутності епідемій інфекція, викликана іншими респіраторними вірусами, такими як риновіруси, респіраторно-синцитіальний вірус, вірус парагрипу та аденовірус, також можуть перебігати як грипоподібні захворювання, що ускладнюють розмежування грипу від інших вірусних захворювань.
Методи діагностики грипу
Діагностика проводиться з метою підтвердження діагнозу, диференціювання грипу від інших гострих вірусних захворювань дихальних шляхів та для епідеміологічних цілей.
Методи діагностики грипу різноманітні і включають:
- виділення вірусу (з використанням курячих ембріонів і культур клітин),
- визначення його антигенів (метод прямої імунофлюоресценції),
- визначення РНК вірусу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) або специфічних антитіл (реакція зв’язування комплементу, імуноферментний аналіз тощо).
Матеріалами для дослідження є мазки, змиви, аспірат з дихальних шляхів (визначення вірусу і його антигенів) і проби крові (специфічні антитіла).
Сучасним рівнем етіологічної діагностики грипу вважаються визначення антигенів вірусу в секретах дихальних шляхів з використанням методу прямої імунофлюоресценції або різних імунологічних методів (ферментний, мембранний, флюороімунний тощо) та полімеразна ланцюгова реакція.
Метод флуоресцентних антитіл
Цей експрес-метод дозволяє виявляти антигени вірусу у клітинах епітелію носових ходів, кон’юнктиви (при явищах кон’юнктивіту) за допомогою мічених антитіл вже через 2-3 години. Для дослідження в перші 3 дні (не пізніше 5 доби захворювання) беруть мазки з носа, кон’юнктиви.
За допомогою цього методу ідентифікують віруси сезонного грипу типу А (H1N1 і H3N2) і типу В, парагрипу 1, 2, 3 типів, аденовіруси, респіраторно-синцитіальний вірус.
Метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР)
Вважається найбільш сучасним і високочутливим методом, який проводиться для ідентифікації генетичного матеріалу вірусів у клінічних зразках або культурі вірусу.
Метод дозволяє отримати результат вже через 24 години і в ранні терміни розпочати противірусну терапію. Для його проведення беруть мазки з носа і зіву в перші 3 дні, але не пізніше 5 дня хвороби. Цей метод дозволяє виявити віруси пандемічного високопатогенного грипу типу А (H1N1) та типу В, парагрипу 1, 2, 3, 4 типів, аденовіруси, респіраторно-синцитіальний вірус.
Експрес-діагностика грипу дозволяє швидко визначити, чи є у пацієнта це захворювання, який штам вірусу його викликав і які противірусні засоби допоможуть. Однак попри очевидні переваги, вказані методи можуть давати хибнопозитивні або хибнонегативні результати.
Інші методи тестування більш точні, але для їх проведення необхідно дослідження зразків біологічних матеріалів у лабораторних умовах. Ці методи полягають у культивуванні самого вірусу або РНК, що забезпечує більш точну оцінку штаму вірусу. Однак отримання результатів цих тестів може зайняти кілька днів або навіть більше, і як наслідок – затримка в діагностиці може зробити лікування менш ефективним. Добре відомо, що противірусне лікування найбільш ефективне протягом перших 2 днів після появи симптомів грипу. Тому вказані методи тестування мають більше значення для епідеміологічних цілей.
Вірусологічна діагностика
Полягає у виділенні вірусу на чутливій клітинній культурі з подальшою ідентифікацією в реакції нейтралізації або ПЛР.
Цей метод відрізняється трудоємкістю та значною тривалістю, тому використовується, головним чином, для епідеміологічних і наукових цілей (вивчається мінливість вірусів, що допомагає прогнозувати епідемічні підйоми захворюваності на грип, відбираються актуальні штами, придатні для виготовлення вакцин). Для дослідження беруться мазки з носа і зіву в перші 3 дня, але не пізніше 5 дня хвороби.
Цей метод дає змогу визначити віруси грипу типу А (різні серотипи) і В.
Серологічна діагностика
Цей метод діагностики є ретроспективним. Він виявляє приріст титрів антитіл до збудників захворювання в парних сироватках крові, що дозволяє визначити точну причину захворювання навіть при негативних результатах інших методів лабораторної діагностики, а також при безсимптомному або атиповому перебігу грипу.
Цей метод також широко застосовується для епідеміологічних цілей. Для дослідження беруться сироватки крові на початку захворювання і через 10 – 14 днів. Основні віруси, до яких визначається приріст титрів антитіл: віруси сезонного грипу типу А (H1N1 і H3N2) і типу В, парагрипу 1, 2, 3 типів, аденовіруси, респіраторно-синцитіальний вірус.
Варто зазначити, що проведення етіологічної діагностики у більшості пацієнтів в реальному житті не представляється можливим, зважаючи на технічні складнощі, трудоємкість і відносну дорожнечу вірусологічних і імунологічних методів дослідження. Тому основною стратегією ведення хворого на грип наразі залишається своєчасне виявлення ознак грипу та раннє призначення противірусних засобів.