Часті гострі респіраторні вірусні інфекції в дитячому віці вважаються нормою, згідно зі статистичними даними в епідемічний період вони в 3 – 4 рази перевищують показник захворюваності у дорослих. Однак частота розвитку ГРВІ у кожної дитини індивідуальна і, переважно, залежить від стану захисних сил її організму, збій або дисфункція в яких призводять до затяжного та ускладненого перебігу.
Де та межа, за якою природне, закладене природою, дозрівання імунної системи під впливом зовнішніх генетично чужорідних агентів переходить в патологію, що вказуватиме на імунологічне неблагополуччя? Це питання ми обговоримо в статті.
Сьогодні ні в кого не викликає сумнівів той факт, що контакт з вірусами гострих респіраторних інфекцій необхідний для нормального розвитку імунної системи і вироблення імунної пам’яті. Однак безперервно продовжувані один за одним епізоди ГРВІ чинять негативний вплив на організм дитини, можуть впливати на зростання і психомоторний розвиток, сприяти формуванню хронічних патологічних станів, що погіршують якість життя маленької людини навіть після досягнення зрілого віку.
Частий розвиток ГРВІ у дітей за кордоном має назву рекурентних респіраторних вірусних інфекцій, натомість у нас ще донедавна таких дітей об’єднували в групу часто хворіючих. Сьогодні такої групи не існує, але це не означає, що дітей з частими рецидивуючими ГРВІ немає. У Німеччині, наприклад, дітей з рекуретними інфекціями ділять на дві групи: інфекційно стабільні, якщо частота ГРВІ не перевищує 4 разів на рік та інфекційно лабільні – при більш високому показнику захворюваності. Тобто за кордоном звична нашій педіатричній спільноті група часто хворіючих дітей існує, просто вона має іншу назву.
Читайте також: Особливості інтерфероногенезу у дітей: ефективність застосування противірусної терапії
У медичній науці й практиці часто і тривало хворіючою називають дитину, яка у віці до одного року хворіє на ГРЗ чотири рази і більше, у віці від року до трьох – шість разів і більше, а в віці від чотирьох до п’яти років – чотири рази і більше. Однак багато фахівців вважають ці цифри досить умовними. Деякі педіатри відзначають, що навіть нормальна дитина, яка починає відвідувати дитячий колектив, може перехворіти за рік шість і більше разів, і при цьому така частота захворювання вважатися нормою.
Сучасні педіатри стверджують: якщо виникає питання про те, відносити ту чи іншу дитину до категорії часто хворіючої, необхідно орієнтуватися не стільки на кількість захворювань на рік, як на наявність ускладнень, які що виникають у дитини після перенесених захворювань.
Практично кожна дитина, яка починає відвідувати дитячий садок, відразу ж починає хворіти. Це не дивно, оскільки в дитячому колективі вона стикається з дуже агресивним середовищем різних вірусів та бактерій, до яких поки в неї немає імунітету. Згодом імунна система дитини формується і вдосконалюється, при цьому частота захворювань значно зменшується.
Причин того, чому дитина часто і тривало хворіє, може бути безліч. Найпоширенішими серед них є збої в роботі імунної системи дитини, негативний вплив навколишнього середовища та екології, несприятливий психологічний клімат в родині, самолікування і безконтрольне застосування лікарських препаратів без призначення лікаря, погрішності в харчуванні та неправильний режим дня.
Педіатри відзначають, що найчастіше хворіють діти, які починають відвідувати дитячий колектив (дитсадок або школу).
Які патологічні процеси лежать в основі імунологічної неспроможності, що тягне за собою ускладнений перебіг ГРВІ в дитинстві?
Доведено, що у дітей з рекурентними респіраторними вірусними інфекціями може виникати відстрочений розвиток імунної системи, або як його ще називають – пізній старт. Насамперед це стосується особливостей системи інтерферону, що полягають у зниженні здатності до індукованого синтезу інтерферонів-альфа і гамма-імунокомпетентними клітинами. Крім того, спостерігається зниження функціональної активності натуральних кілерів на 30%. Зауважено, що при рецидивуючих ГРВІ спостерігається зниження резервних можливостей інтерфероногенезу як в період хвороби, так і на етапі реконвалесценції, що створює умови для затяжного перебігу вірусної інфекції, розвитку ускладнень, відповідно – ще більше підвищується частота рецидивування ГРВІ.
Крім того, у таких дітей відзначається зменшення рівнів IgA і sIgA, а також антимікробних білків (лізоцим) в секретах дихальних шляхів, які ій так схильні до віковою зниження, а їх повноцінне дозрівання у здорових дітей відбувається в 5 – 7-річному віці. Це також обумовлює слабку захищеність від респіраторних вірусів.
Читайте також: ГРВІ у дітей можуть бути причиною бронхіальної астми
У дітей з рекурентнимим (рецидивуючими) ГРВІ в період клінічного благополуччя визначаються порушення в стані захисних сил і зміни у взаємодії компонентів імунітету. Вони можуть бути як проявами імунодефіциту (лімфопенія, зниження абсолютного і процентного кількості субпопуляцій CD3 +, CD4 + і CD8 + лімфоцитів, порівняно зі здоровими дітьми), так і вказувати на напруженість імунітету (підвищення абсолютного і процентного вмісту CD16 + і CD19 + лімфоцитів), при цьому рівень IgA в крові знижений в 1,5 раза порівняно з нормальними показниками.
Висока схильність дітей з рецидивуючими респіраторними інфекціями до розвитку бактеріальних ускладнень обумовлена зменшенням кількості СD11b клітин, що експресують молекули міжклітинної адгезії I типу. Крім того, у них спостерігається підвищення рівня інтерлейкінів-2 і -4, а також відповідальних за перехід запального процесу в хронічну форму інтерлейкінів-6 і -8. Зазначені зміни розвиваються на тлі зниження клітинної цитотоксичності і дизімуноглобулінеміі. Однак індукований на тлі ГРВІ синтез прозапальних цитокінів є недостатнім, що вказує на виснаження резервних можливостей імунної системи.
Які критерії вказують на можливий імунологічний дефіцит, і як запідозрити проблему?
Очевидно, що перераховані вище імунні порушення накладаються на вікові особливості дозрівання імунної системи і можуть минати самостійно в міру дорослішання дитини. Багато фахівців вказують на те, що при рецидивуючих респіраторних інфекціях імунні зрушення є транзиторними, тобто не мають стійких органічних порушень.
Основними критеріями пригнічення імунної системи у дітей з рецидивуючими ГРВІ вважаються розвиток транзиторної Т-клітинної імуносупресії, зниження функціональної активності натуральних кілерів, а також зменшення фагоцитарної і метаболічної активності нейтрофілів периферичної крові.
Читайте також: Грип у дітей: вірус може вражати нервову систему
Доведено, що підвищена захворюваність на інфекційну патологію є основним критерієм всіх форм імунодефіцитних станів. Тому при виникненні сумнівів у рецидивах ГРВІ та їх перебігу потрібне проведення ретельного імунологічного обстеження, щоб вчасно виявити більш важкі первинні або вторинні імунні розлади.
Як допомогти дітям з недостатнім функціонуванням імунної системи впоратися з черговим ГРВІ, не доводячи імунітет до ще більшого виснаження?
Таким чином, лікування дітей з рецидивуючими вірусними захворюваннями дихальних шляхів вимагають особливої уваги, оскільки навіть у період реконвалесценції у них можуть тривалий час зберігатися симптоми запального процесу в дихальних шляхах, спостерігатися зміни імунологічних і метаболічних показників. Тому ведення таких пацієнтів передбачає поділ лікувальної тактики на два періоди: лікування респіраторного вірусного захворювання із застосуванням препаратів етіотропної спрямованості, а також в період реконвалесценції, коли зусилля потрібно спрямовувати на корекцію наявних наслідків перенесеного захворювання.
Вибір препарату для етіотропної терапії чергового рецидиву ГРВІ передбачає безпосередній вплив на вірусний агент. Наприклад, вплив на вірусні ферменти, що відповідальні за внутрішньоклітинну реплікацію ДНК і РНК-вірусів – ДНК і РНК-полімерази, є найбільш доцільним. Одним із таких противірусних препаратів, які безпосередньо мають блокуючий вплив на зазначені ферменти, є сироп Флавовір, що містить активну (діючу) речовину – рідкий екстракт протефлазід. В результаті блокування даних ферментів зменшується освіти вірусних копій в клітці, що призводить до зниження вірусного навантаження на організм дитини, і позитивно позначається на перебігу ГРВІ, полегшуючи його, зменшує ризик приєднання бактеріальної інфекції, знижує ймовірність розвитку хронічних захворювань, а також зменшує навантаження на імунітет. Застосування препарату Флавовір дозволено від народження, а доза підбирається індивідуально виходячи з віку дитини.
Отже, яку б назву не мала група, куди відносяться діти з транзиторними імунними порушеннями, які сприяють частим повторним ГРВІ, не викликає сумнівів той факт, що ці пацієнти вимагають особливої лікувальної тактики. Передусім це стосується адекватного лікування кожного епізоду ГРВІ прямими противірусними препаратами.
Анатолій Чумак, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лікар-імунолог