Школа і пандемія: буде навчання очним чи дистанційним?

Нерозуміння подальшої схеми навчання в школах – основна риса другого семестру минулого 2019/2020 навчального року й усього нинішнього 2020/2021 навчального року. Тим часом, на Заході і Сході поширюється думка, що для організму шкідливішими за сам коронавірус є стреси, викликані відправкою школярів на повне дистанційне навчання.

Школа і пандемія – усім стресам стрес

Стрес діє на імунну систему так само руйнівно, як і атака нового для організму вірусу. Людина в стресі легше «здається» збудникам хвороб – і тим, які привносяться ззовні, і, тим, які приховано й безсимптомно живуть в організмі.

У цьому сенсі пандемія 2020 року перетворилася на дві пандемії. Точніше, в цілий ряд накладених одна на одну пандемій. Уже фіксуються синдроми і захворювання через:

  • Стрес із приводу статистики, новин, приватних розповідей про тяжкий перебіг Сovid-19.
  • Стрес із приводу масочного режиму, обмежень у міському транспорті, закладах торгівлі й громадського харчування, скасування й перенесення заходів. І окремо стрес через конфлікти, штрафи, протести, пов’язані з порушеннями цих норм.
  • Стрес із приводу переходу на віддалену форму роботи. Або з приводу вимушеного позбавлення себе офлайн-роботи через закриття садочків і шкіл, при якому нема з ким залишити маленьких дітей удома. І окремо стрес із приводу вимушеного безперервного контакту з домочадцями повний будній день.
  • Стрес із приводу неясності найближчого майбутнього – чи «закриють» усіх знову по домівках, чи не «закриють»? Чи відбудеться концерт, інший захід – чи скасують? Що саме обмежать? Наскільки суворо цього дотримуватимуться. Чим закінчаться протести громадян і полеміка своєї місцевої влади й начальників з керівництвом країни на тему небажання дотримуватись обмежень?
  • У багатьох є й стрес із приводу удару по бізнесу, проєктам, загроз утратити роботу й доходи через карантинні обмеження.
  • Стрес із приводу навчання школярів. Те саме стосується й навчання дошкільнят; і дітей, які відвідують секції, гуртки, спортивні, художні та музичні школи; і почасти студентів – але ми говоритимемо про школярів.

Важливий момент: цей останній «шкільний» стрес поєднує в собі половину попередніх.

Читайте також: Як допомогти дітям менше хворіти восени?

Наприклад, школярам, ​​їх батькам і вчителям теж доводиться терпіти в школах масочні й інші обмеження. Теж доводиться скасовувати й переносити заходи.

Теж доводиться йти на «дистанційку». І тоді, як стало ясно навесні-2020, багатьом батькам потрібно виконувати роль асистента вчителя й дотлумачувати теми після онлайн-уроків, розбирати рішення завдань. А також виконувати роль сисадміна онлайн-сервісів і їх інфраструктури вдома.

І нарешті, у шкіл теж неясне майбутнє. Які обмеження для очного перебування у школах і коли введуть? Що заборонять? Коли на «дистанційку» знову відправлять? Коли потім назад в офлайн повернуть?

Для одинадцятикласників, їхніх батьків і вчителів старшої школи є ще й такі питання: як пройде ЗНО основне і пробне, як пройде ДПА, у строк чи ні, очно чи як, чи не змінять правила, чи не скасують тести зовсім?

Усе це «шкільне» навантаження на нервову систему й розум зараз дуже значне практично в усьому світі.

Що про шкільні карантини говорять зараз на Заході

Якщо перші півроку пандемії ВООЗ, ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, медексперти радили закривати офлайн-школи – то восени 2020 зазвучали голоси про те, що це неефективно, а через стреси й украй шкідливо.

Правда, до цих голосів влади і на Заході поки не прислухалися. Але знати все ж варто, що говорять тепер:

  • ВООЗ: «Закриття шкіл мало сприяє боротьбі з коронавірусною інфекцією, відтак школи слід залишати відкритими, – вважають у Всесвітній організації охорони здоров’я. – Закриття шкіл особливо шкідливе для дітей, що живуть в уразливих умовах».
  • ООН: «Світ зіткнеться з катастрофою поколінь, якщо знову надовго закрити школи під час пандемії».
  • Публікації наукового медичного журналу Lancet: Два нових дослідження довели, що при тотальному й регулярному (повторному) тестуванні на Сovid-19 усіх школярів, педагогів, домочадців перших і других – а також при подальшому ефективному відстеженні контактів людей з позитивним результатом цього тестування та ізоляції хворих – школи можуть навчати очно, поширення захворювання в них не відбувається. Такі експерименти з тотальним тестуванням в школах проходять зараз в Австралії й у Великобританії. Втім, повсюдно за держрахунок впровадити цю стратегію фінансово й організаційно неспроможні навіть названі небідні держави. Однак дорогі платні школи за рахунок своїх доходів цілком могли б застосовувати таку стратегію, якби влада під час локдаунів їм це дозволила (а влада не дозволяє)..
  • ЮНІСЕФ: 463 мільйони дітей – третина школярів світу – не змогли отримати доступ до дистанційного навчання після закриття шкіл навесні-2020. Тобто тимчасово залишилися зовсім без освіти. А в найбідніших країнах у сільській місцевості тисячі учнів до шкіл після карантину більше й не повернулися.

Також у зарубіжній пресі лише ліниве видання або сайт не публікує щотижня статті про ті самі мульти-стреси 2020 року. Неврологи вже створили для них сукупний термін – Covid stress syndrome.

У медичні терміни стрімко перетворюються і словосполучення Covid depression, Covid frustrаtion (фрустрація, смуток, спустошеність), Covid anxiety (тривожність, занепокоєння).

Майже у кожній такій статті згадується про шкільний бік цього синдрому – і про те, що в ньому винні занадто суворі карантинні заходи. А є й маса статей окремо про вчительське вигоряння, про занепокоєння і фрустрацію учнів, про інші аспекти шкільної (точніше, саме «дистанційної») іпостасі Covid stress syndrome.

Читайте також: Противірусні препарати для дітей: міф чи порятунок?

І постійним рефреном в західних статтях осені-2020 проходить той дивовижний факт, що в Китаї та інших країнах Сходу Азії після лютнево-травневого карантину обмежень більше немає, зокрема, у школах – але й нових хворих там теж украй мало: 10-25 осіб на день при 1,4 мільярда мешканців у ​​Китаї.

А що в Україні

В Україні ідея зайвості карантину і повної «дистанційки» в освіті поки ще сприймається крамольною єрессю, провокацією, «накидуванням на вентилятор». Це обурення підкріплюється вагомими іменами лікарів, учених, упевнених в необхідності жорстких заходів..

Гучні голоси проти (у вигляді вуличних протестів громадян і спроб влади прийняти рішення) звучать тільки в окремих регіонах, які потрапили в червону зону епідемічної небезпеки – там найчастіше люди і влада не бажає закриття початкових класів шкіл і дитсадків.

Результат таких скромних протестів осені-2020 можна описати так: закрити школи в червоних зонах київська влада все-таки в більшості випадків змушує місцеву владу. А ось право садків працювати очно у частині червоних зон вже відстояли.

Однак у разі виявлення коронавірусної інфекції в самій школі чи садочку поки не спостерігається реальних спроб зберегти очну роботу класу або установи без відправлення на «дистанційку».

Читайте також: Вірусний менінгіт і енцефаліт: як уберегтися від захворювань

І цей останній факт, насправді, важливіший за «шкільні протести» в червоних зонах. Бо якщо в червоних зонах очну роботу шкіл в цьому навчальному році рано чи пізно можуть і дозволити – можливо, негласно, явочним порядком; адже ми бачимо тенденції послаблення й недотримання жорстких карантинних приписів – то класи та школи із хворими на Сovid-19 без варіантів відправлятимуться на дистанційне навчання ще багато місяців.

Отже, думка, яка поширюється Заходом і перемогла у Східній Азії, у ВООЗ та ООН – про те, що шкільна «дистанційка» є джерелом надто потужного стресу для дітей та їх батьків; і про те, що цей стрес не менш шкідливій за коронавірус і накладається ще на десяток Сovid-стресів і послаблює імунітет – ця думка в Україні, схоже, у 2020/2021 навчальному році масовою ще не стане.

Олег Кочевих, журналіст