Метапневмовірусна інфекція у дітей: клінічні особливості та лікування

Поява нових вірусів, що викликають ураження дихальних шляхів у людини, змушує практикуючого лікаря знати не тільки про сам факт відкриття нового патогена, а й про особливості його будови, патогенетичні аспекти, які визначають спектр різноманітних клінічних проявів.

Особливо це важливо у найбільш уразливої ​​групи населення – дітей, на яких пневмотропні віруси найчастіше випробовують свою активність. Крім того, сімейство ГРВІ в даний час можна вважати найбільш активно поповнювальною групою вірусів, що вимагає постійного перегляду уявлень і поглиблення знань про них.

Читайте також: Парагрип у дітей: сучасні можливості профілактики та лікування вірусної інфекції

Одним з таких новачків в сімействі ГРВІ став пневмотропний РНК-вірус – метапневмовірус людини (англ. Human metapneumovirus – HMPV), який був відкритий на початку цього століття. Однак є дані про те, що він циркулює в людській популяції практично півстоліття, просто тривалий час залишався неідентифікованим. До сьогоднішнього дня накопичилася достатня кількість даних, які дозволяють зробити певні висновки і розуміти клінічні особливості зараження ним у дитинстві.

Основні характеристики HMPV

HMPV відноситься до сімейства параміксовірусів, представниками якого є вірус парагрипу та респіраторно-синцитіальний вірус (РС-вірус). Цей факт визначає схожість проявів метапневмовірусної, парагрипозної та респіраторно-синцитіальної інфекцій у дітей. Так, зараження ним асоціюється переважно з інфекційними процесами, що локалізуються в нижніх відділах дихальних шляхів, що виникають в більшості випадків у дітей раннього віку. Це підтверджується даними про те, що до 5-6 річного віку більшість дітей мають антитіла до HMPV.

Які клінічні особливості метапневмовірусної інфекції дозволяють припустити наявність у дитини респіраторного захворювання, пов’язаного з цим патогеном?

В ході багаторічних клінічних спостережень було встановлено, що питома вага HMPV в структурі вірусних уражень верхніх дихальних шляхів невисока та становить до 5%. У той самий час частота розвитку уражень нижніх дихальних шляхів метапневмовірусної етіології істотно вища, вона досягає 36%, з них до 59% хворих дітей потребують госпіталізації. На сьогоднішній день визначено його значення в розвитку гострих обструктивних бронхітів, бронхіолітів, альвеолітів та пневмоній в грудному віці. А деякі дослідники по клінічній значущості ставлять HMPV на друге місце після РС-вірусу. Групою ризику по важкому перебігу метапневмовірусної інфекції вважаються діти молодше 2-х років. Є клінічні спостереження про можливий розвиток на тлі зараження цим вірусом ураження ЦНС з розвитком судомного синдрому.

Читайте також: Ентеровірусна інфекція у дітей:  сучасні можливості профілактики та лікування

Типова метапневмовірусна інфекція має багато схожих з РС-інфекцією проявів: гіпертермія (можливе підвищення температури тіла понад +39 °С), кашель і осиплість голосу, дихальні порушення (задишка). При цьому захворювання в порівнянні з респіраторно-синцитіальною інфекцією перебігає легше. Це пояснюється відсутністю у HMPV таких неструктурних білків, як NS1 і NS2, які визначають вірулентність через здатність протидіяти інтерферонам. Зазначені два білка присутні у РС-вірусу.

Існує думка, що перенесена в ранньому дитинстві метапневмовірусна інфекція створює передумови для розвитку бронхіальної астми та рецидивуючого крупа у дітей в більш старшому віці, а також провокує їх загострення. Це пов’язано з особливостями патогенезу метапневмовірусного захворювання. Так, під час зараження вірусом епітеліоцитів респіраторного тракту відбувається їх дегенерація, а запальною реакцією у відповідь є інфільтрація нейтрофілами зони ураження. У цьому місці спостерігається гіперпродукція слизу, формуються осередкові геморагії, виникають гіалінові мембрани. Надалі з’являється гіперплазія лімфоїдної тканини, розташованої перибронхіально, а всередині альвеол спостерігається скупчення макрофагів, що є свідченням тривалого збереження хронічного запального процесу в респіраторному тракті.

Розвиток  ускладнень

На сьогоднішній день описані випадки виникнення гострих середніх отитів, легеневих ателектазів і перикардитів як ускладнень метапневмовірусної інфекції. Вважається, що поява близько 40% легеневих ателектазів пов’язана з інфікуванням HMPV. Практичний інтерес представляють дані, отримані in vivo, про те, що HMPV після розмноження в клітинах респіраторного епітелію переміщається до нервових закінчень легеневої тканини, де здатний тривалий час персистувати без розвитку запальної відповіді. При зниженні опірності організму створюються умови для його реактивації, що призводить до повторного зараження і розмноження вірусу в епітеліоцитах респіраторного тракту. Ці дані свідчать про можливу хронічну метапневмовірусну інфекцію, що дозволяє розглядати її як тригер бронхіальної астми.

Сучасні напрямки в лікуванні метапневмовірусної інфекції

Основні дослідження щодо протидії HMPV сьогодні ведуться в декількох напрямках. Крім використання препаратів на основі моноклональних нейтралізуючих антитіл найбільш інноваційними вважаються розробки, спрямовані на пригнічення специфічних вірусних ферментів, що забезпечують здатність вірусу до проникнення і внутрішньоклітинного реплікування. Сьогодні вивчаються спеціальні siRNAs-наномолекули, створені для блокування реплікації РНК. Здатністю блокувати життєво важливий для HMPV фермент РНК-полімеразу, що відповідає за внутрішньоклітинне копіювання вірусу, володіє прямий противірусний препарат Флавовір сироп. Така етіотропна терапія Флавовіром крім зниження вірусного навантаження і відповідно, тяжкості захворювання та прискорення термінів одужання дитини дозволить зменшити ймовірність формування тривалої персистенції HMPV в дихальних шляхах і запобігти пов’язаним з нею ризикам розвитку ускладнень і відтермінованих хронічних станів. Це дозволяє призначати його малюкам з самого народження при підозрі на метапневмовірусную інфекцію.

Читайте також: Грип у похилому віці: як запобігти несприятливим наслідкам?

Таким чином, численне сімейство вірусів ГРВІ досі здатне підкинути практикуючому лікарю непрості завдання, пов’язані з частим поповненням в їх рядах. У такій ситуації важливо мати універсальний інструмент, за допомогою якого можна підтримати організм дитини, якій не пощастило зустрітися з вірусним прибульцем, та з легкістю відбити його атаку. Одним з таких універсальних інструментів є сироп Флавовір з прямою противірусною дією.

Лариса Кузнєцова, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри клінічної, лабораторної імунології та алергології НМАПО ім. П.Л. Шупика

Попередження-угода!
У даній публікації лікарі надають професійну спеціалізовану інформацію про препарати з певною діючою речовиною,зокрема про її, характеристику, лікувальні властивості, можливу побічну дію, та іншу, передбачену законодавством інформацію, виключно спеціалістам галузі охорони здоров’я (особам, що мають вищу або середню спеціальну медичну освіту).


Цією Згодою я приймаю угоду та підтверджую, що я є дипломованим спеціалістом у галузі охорони здоров’я (лікарем, фармацевтом тощо),чим підтверджую свій професійний статус, ознайомлений та підтримую попередження-угоду про користуванням публікаціями і отримання спеціалізованої інформації, запитую та бажаю отримати таку спеціалізовану професійну інформацію.