Часті застудні захворювання в дитячому віці іноді провокують зміну реактивності респіраторної системи, що за умови нашарування певних вірусів ГРВІ обумовлює формування бронхіальної астми. Показано, що респіраторна вірусна інфекція є причиною нападів бронхіальної астми, а також високої (до 90%) частоти госпіталізації дітей з цим захворюванням.
Як взаємопов’язані гострі респіраторні вірусні інфекції та розвиток бронхіальної астми, які діти належать до групи ризику і чи можна вплинути на розвиток цієї хронічної патології, – розглянемо в статті.
Які діти знаходяться в групі ризику і чому у них висока ймовірність розвитку астми?
У розвитку бронхіальної астми у дітей велике значення має спадкова схильність. Добре відомий той факт, що наявність астми у одного з батьків підвищує ймовірність розвитку зазначеної патології у дитини в 3 рази, а якщо хворіють обоє батьків – то в 6-7, досягаючи показника 70%. Ризик захворювання у другої дитини, якщо народжена перед ним хворіє на астму, становить 14%. Цікаво, що більш значущою є обтяженість сімейного анамнезу за наявністю астми у матері, ніж у батька. Так, можливість розвитку алергічного захворювання у дитини, мати якої страждає на астму, в 5 разів вища, ніж у дітей, у яких на астму хворіє батько.
Читайте також: Особливості інтерфероногенезу у дітей: ефективність застосування противірусної терапії
Крім того, серед можливих причин схильності до виникнення захворювання в дитячому віці розглядається несприятливий перебіг внутрішньоутробного розвитку дитини при виникаючих у жінки ускладненнях вагітності – прееклампсії, загрозі переривання вагітності на пізніх термінах, фетоплацентарній недостатності. Одне з пояснень – передбачається гіперактивність контролюючих механізмів, роль яких зводиться до внутрішньоматкового захисту фетоплацентарного комплексу від токсичних ефектів Th1-цитокінів, що характерно при ускладненнях вагітності, і зрушення внутрішньоматкового середовища в бік Th2-цитокінів, які виникають внаслідок цього.
Як фактори, що підвищують схильність до розвитку астми, розглядаються маса тіла дитини при народженні, перенесені інфекційні захворювання матір’ю під час вагітності, відсутність грудного вигодовування тощо. Незважаючи на велику кількість причин, що беруть участь у формуванні схильності до розвитку астми у дитини, не у всіх випадках вона реалізується. Для цього необхідний пусковий механізм, в ролі якого в дитячому віці виступають віруси, що вражають респіраторний тракт, сприяючи формуванню вірус-індукованої бронхіальної астми.
Як патогенетично взаємопов’язані респіраторна вірусна патологія і бронхіальна астма?
Сьогодні доведено вплив риновірусної інфекції у виникненні епізодів бронхіальної астми. Певну роль відіграє й респіраторно-синцитіальний вірус з урахуванням його тропності до епітелію бронхів та бронхіол. Підтверджена етіологічна значущість вірусів грипу А і В, а також парагрипу 1–3 серотипів.
Рахується, що віруси ГРВІ являються одним з головних чинників формування гіперреактивності бронхів як у дітей з атопією, так і без схильності до алергічних захворювань. Важливим є те, що гіперреактивність бронхів може зберігатися до семи тижнів, тобто протягом майже двох місяців, після перенесеного гострого респіраторного вірусного захворювання. Тому його вважають фоновим станом для формування хронічних неспецифічних захворювань легенів.
Читайте також: Бокавірусна інфекція в дитячому віці: що відомо про цей вірус?
Основні патогенетичні механізми, що лежать в основі формування синдрому гіперреактивності бронхів в дитячому віці, – анатомічні особливості будови дихальних шляхів, а саме, вузькість їх просвіту, яка ще більше зменшується на тлі запального набряку, що виникає. Має місце дисбаланс парасимпатичної системи, що супроводжується сенситизацією іритантних рецепторів, підвищеним вивільненням гістаміну та посиленням чутливості до впливу полютантів і холодного повітря, а також опосередковане нейрамінідазою вірусу грипу підвищене вивільнення ацетилхоліну. Відбувається зниження бета-адренергічної іннервації тонусу гладеньких м’язів, а також активація антихолінергічної нервової регуляції. Крім того, підвищене утворення IgE пов’язано з тривалою гіперпродукцією вірус-специфічних імуноглобулінів цього класу, що обумовлює IgE-опосередковане вивільнення гістаміну, яке посилюється додатковим виробленням гістаміну та кінінів під впливом інтерферону. Всі перераховані вище механізми обумовлюють формування гіперреактивності бронхів та сприяють його збереженню протягом тривалого часу.
Читайте також: Клінічні особливості, сучасні можливості профілактики та лікування грипу у дітей
Крім гіперреактивності бронхів у розвитку бронхіальної астми важлива роль відводиться формуванню хронічного запалення та подальшому ремоделюванню стінки респіраторного тракту, яке підтримується опасистими клітинами, еозинофілами і Т-лімфоцитами, а також цитокіновому дисбалансу, який проявляється зменшеною концентрацією інтерлейкіну-10 і підвищенням рівнів інтерлейкінів-4, -5, -13. Все це відбувається на фоні зниженого рівня інтерферону-гамма. Також показана здатність респіраторно-синцитіального вірусу, вірусу парагрипу та риновірусу стимулювати вироблення інтерлейкіну-11 – важливого медіатора розвитку астми, що обумовлено прямою кореляцією між появою бронхоспазму та індукуванням гіперчутливості бронхів.
Стосовно риновірусу показано, що для проникнення в епітеліоцити респіраторного тракту він задіює міжклітинну молекулу адгезії – 1 (ICAM-1), яка є трансмембраним рецептором глікопротеїду суперсімейства імуноглобулінів та крім епітелію дихальної системи присутня на мембранах ендотеліоцитів, лейкоцитів і нейтрофілів. Її фізіологічна роль полягає в забезпеченні взаємодії між імуноцитами. Однак здатність риновірусу зв’язуватися з ICAM-1 клітинних мембран і активувати їх істотно підвищує можливість розвитку бронхіальної астми.
Чи можливо не допустити запуску описаних вище патогенетичних механізмів формування бронхіальної астми та знизити ймовірність появи її симптомів у дитини?
З огляду на той факт, що з генетичною схильністю, як і з багатьма іншими факторами, які призводять до розвитку астми, боротися або важко, або неможливо, залишається тільки медикаментозний вплив на віруси ГРВІ, що виступають провокаторами розвитку і повторних загострень цього захворювання у дітей. У зв’язку з цим особливої важливості набуває своєчасна діагностика гострої респіраторної вірусної інфекції та призначення препаратів етіотропної терапії.
Читайте також: Twindemic: світ готується до подвійної пандемії – грипу та коронавірусної інфекції
Тому найбільш оптимальним буде призначення препаратів з прямим впливом на віруси, що вражають респіраторний тракт. Йдеться про препарат Флавовір сироп, який прицільно діє на вірусні ферменти розмноження, такі як ДНК-і РНК-полімерази, а також нейрамінідазу вірусу грипу. За умови блокування зазначених ферментів стає неможливим внутрішньоклітинне розмноження вірусів і утворення численних копій, які в процесі зараження наступних клітин будуть активувати їх рецептори, як наприклад, риновіруси, або викликати цитокіновий дисбаланс. Це дозволить знизити ризик формування хронічного запалення і ремоделювання стінки дихальних шляхів, тим самим усуне чинники, які забезпечують тривале підтримці гіперреактивності бронхів.
Таким чином, своєчасне призначення дитині прямих противірусних препаратів при ГРВІ можна розглядати як один із шляхів зниження ризику розвитку бронхіальної астми, особливо при наявності у маленького пацієнта в анамнезі провокуючих факторів.
Вікторія Талько, д.м.н, професор, директор Інституту експериментальної радіології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМНУ; експерт з питань імунології, вірусології, і радіобіології