Україна за останні тижні пережила декілька пандемічних піків – рекордів добового показника захворюваності коронавірусом. Офіційні особи в уряді та міністерстві охорони здоров’я перекладають провину на несвідомих громадян, які не дотримують правил безпечної поведінки при пандемії. Перманентно озвучуються наміри знову посилити карантинний режим. Про це повідомляє MedOboz.
При цьому, однак, МОЗ перетворився на статистичну службу: чиновники щодня звітують про показники захворюваності, але немає ніяких відомостей про те, що робиться для підвищення ефективності надання хворим медичної допомоги.
Водночас експерти ВОЗ, фармацевти і вірусологи неодноразово критикували офіційний протокол, затверджений МОЗ. Однак документ виявився неймовірно стабільним і від початку пандемії перетерпів мінімум змін. У червні туди був внесений ще один препарат – Дексаметазон, що, згідно з даним ВОЗ, знижує ризик смертності в пацієнтів, підключених до апарата штучної вентиляції легень (ШВЛ). А 14-го липня з’явилася інформація про намір МОЗ виключити з протоколу лопінавір/ритонавір і гідроксихлорохін (для окремих категорій пацієнтів).
Читайте також: Уроки пандемії: хлорохіновая істерія, питання без відповідей і хто врятує потопаючих
Даючи характеристику протоколу лікування, можна сміливо стверджувати, що цей документ є своєрідним «запрошенням до реанімації». Фахівці вважають, що в документі МОЗ є «біла пляма» – відсутність будь-якої терапії при початкових і легких стадіях захворювання. Це приводить до того, що хвороба безперешкодно прогресує з легких у важкі та критичні форми, що вимагають реанімації. А саме, ця «біла пляма» тягне за собою дуже серйозні наслідки для людей, які інфіковані COVID-19.
Наслідки професійної амнезії
Відомо, що ефект у лікуванні будь-якої гострої респіраторної інфекції (а коронавірус – це різновид ГРВІ) прямо залежить від того, наскільки швидко почате лікування. Що раніше – то краще, про це знає будь-який студент медичного університету. Це дуже проста, логічна модель, підтверджена клінічною практикою. Скажімо, в інструкції до Таміфлю (діюча речовина осельтамівір, протигрипозний препарат, інгібітор нейрамінідази) – чітко записаний, що він максимально ефективний протягом 48 годин від початку розвитку захворювання. Пояснюється таке часове обмеження просто: при грипі процес досягнення максимального вірусного навантаження відбувається в перші дві доби, тобто за 48 годин. Потім навантаження не росте, вірус свою чорну справу зробив, після чого вже починаються патогенетичні процеси в організмі. Це ускладнення – наслідки глобальної вірусної атаки, які лежать уже не у сфері вірусології й лікуються зовсім іншими методами та препаратами.
Читайте також: Онлайн-система моніторингу стану здоров’я Moniheal може збільшити тривалість життя українців
При коронавірусній інфекції актуальні ідентичні закономірності та алгоритми: її треба починати лікувати лікарськими препаратами прямої противірусної дії в період, коли вірусне навантаження ще в процесі наростання. З моменту інфікування, субклінічного або легкого перебігу хвороби, тобто чим раніше, тим краще.
З огляду на вказане, заглянемо до офіційного протоколу лікування коронавірусної інфекції. Початок: «Лікування пацієнтів дорослого віку, підтверджений COVID-19, захворювання середнього ступеню». Тобто зі старту – «ласкаво просимо до реанімації»! У документі навіть не згадають початковий етап захворювання, коли можна було б попередити перехід хвороби в середню, важку і критичну стадії. Щоб не хапатися потім за сумнозвісний Плаквеніл, за ШВЛ, інтубацію… Усього цього можливо було б уникнути, якщо вчасно застосувати лікарські препарати прямої противірусної дії.
Але автори протоколу впали в дивну професійну амнезію, «забувши» запропонувати схему лікування на початковій та легкій стадіях хвороби.
«Препарату проти COVID-19 не існує!»
Розповіді про те, що специфічних ліків проти цього коронавірусу поки не знайшли ніде у світі – дуже зручна позиція, щоб нічого не робити, не приймати ніяких самостійних рішень і не нести жодної відповідальності, пославшись на чиїсь рекомендації з Інтернету.
Від початку пандемії наші чиновники від медицини взяли на озброєння саме цю мантру, і, відповідно, лінію відвертого нічогонероблення. Вони вважають, що за відсутності лабораторних зразків COVID-19 немає й можливості тестувати уже відомі діючі речовини, рекомендовані для профілактики та лікування ГРВІ. Це відвертий непрофесіоналізм і лукавство. В усьому світі клініцисти разом із біохіміками шукали і продовжують шукати препарати-кандидати на основі вже вивчених механізмів прямої противірусної дії.
В Україні зареєстровано і допущені на фармринок понад 20 діючих речовин з чіткими показаннями: профілактика і лікування ГРВІ. При цьому група фахівців МОЗ, підписантів протоколу лікування COVID-19, навіть не розглядала вітчизняні лікарські препарати на можливість їхнього застосування при лікуванні проявів коронавірусної інфекції, при встановленому діагнозі COVID-19, субклінічному і легкому перебігу захворювання. Навіть ті противірусні препарати, які були рекомендовані для застосування в середніх, важких або критичних станах тоді, коли вірусне навантаження вже досягло свого максимуму, тобто в тій стадії захворювання, коли й необхідності в цих препаратах уже немає. Чим керувалися автори протоколу при розробці протоколу, одному Богові відомо, але вони точно не брали до уваги науково обґрунтовану інформацію й рекомендації фахівців профільних наукових установ Академії медичних наук України.
Читайте також: Найважливіші 48 годин при вірусних ураженнях дихальних шляхів
Нещодавно МОЗ все ж таки оголосило про початок клінічних досліджень кількох вітчизняних лікарських препаратів. До того ж ніхто не взяв до уваги вимоги Закону «Про лікарські препарати», де зазначено необхідність проведення обов’язкових доклінічних досліджень щодо вивчення специфічної дії in vitro. Тобто, на штамах будь-якого коронавірусу, наявного в бібліотеці штамів. Намагючись слідувати світомим трендам у МОЗ «забули» про маленьку, але важливу деталь – закордонні фахівці застосовували лікарські препарати для лікування COVID-19 з вивченими й доведеними механізмами противірусної дії – інгібітори протеази (Лопінавір-Ритонавір – саме ті, що нині збираються викреслити з протоколу лікування; як вже зазначалось, вони і не могли бути єфективними, бо протокол зазначав їх використання на пізніх стадіях захворювання, коли вони вже малокорисні) та інгібітор РНК-полімерази (Ремдесивір), намагаючись зменшити вірусне навантаження коронавірусу.
Але в Україні клінічні дослідження почали, «забувши» про доклінічну стадію.
Справа тут не лише в порушенні процедури. Серед препаратів, що проходять нині клінічні дослідження, знову таки нема тих, що можуть закрити «білу пляму» протоколу. Є протигрипозний засіб, імуностимулятор, капіляро-стабілізуюча речовина, імуноглобуліни… Але немає препаратів з механізмом прямої противірусної дії, що показані при ГРВІ та необхідних для пригнічення реплікації вірусів.
Читайте також: Цифровий архів-анамнез життя людини – новий тренд у телемедицині
В усьому світі вчені намагаються знайти активну діючу речовину проти COVID-19 із чітко певними механізмами дії: інгібітори РНК-полімерази або протеази. Пробують усе, що випускає фармпромисловість. І тільки в Україні замість того, щоб стимулювати процеси пошуку діючої речовини, яка необхідна на початкових стадіях захворювання, абсолютно не беруть до уваги цю перспективу. Тобто, навіть не спостерігається намір виправити ці пробіли у протоколі.
Тому, імовірно, що в цій темі не найшлося місця вченим. Ниву пандемії освоює хто завгодно – Супрун, блогери, диванні аналітики, «фахівці» з Антимонопольного комітету… Але не профільні спеціалісти.
Ще раз підкреслимо – в Україні офіційно зареєстровано декілька десятків препаратів, які відповідно до затверджених МОЗ інструкцій мають пряму противірусну дію на віруси ГРВІ. За логікою, їх всі потрібно було тестувати вже на початку пандемії, шукати серед них ті, що виявлять активність у відношенні РНК-містких коронавірусів. Чому ця пряма, як швабра, логіка, недоступна для розуміння людей, які керують системою охорони здоров’я?
Казка про втрачений час
Що дійсно вражає – відсутність будь-якої реакції «авторського колективу» укладачів протоколу на стрімко мінливу реальність. «Червоною ниткою» вітчизняного протоколу дотепер проходить Плаквеніл, він же Хлорохін, він же Гідроксихлорохін. Вписаний у середню, важку, тобто критичну фази захворювання (легких форм, як бачимо, не існує як явища, інакше Хлорохін, імовірно, вписали б і туди). Це при тому, що й діти, напевно, уже знають, що від цього препарату людей померло більше, ніж від самого коронавірусу. Навіть у США, на батьківщині «хлорохінової істерії», його виключили із протоколів лікування уже майже місяць тому. Але в Україні цей факт помітили лише зараз, а рішення прийняли «компромісне» – препарат залишити у протоколі для хворих з середньою тяжкістю та «груп ризику». У важких стадіях та для дітей його застосування планують обмежити. І на тому, як кажуть, дякуємо, хоча логіка такого особливого ставлення МОЗ до Хлорохіну залишається незрозумілою.
Причина цього, без перебільшення, злочинного безладу, лежить у відсутності серед тих, хто складав і затверджував протокол, фахівців у вірусології. При тому, що існує профільний Інститут інфекційних захворювань імені Громашевського, його наукових співробітників та клініцистів серед міністерського списку «світил» так і не виявилося.
Читайте також: Інститут епідеміології включив вітчизняний противірусний препарат до протоколу лікування Сovid-19 у своїй клініці
Звичайно, протокол був би іншим. І час «першої хвилі» не був би втраченим. Доказом цьому служить локальний протокол, що діє в клініці Інституту Громашевського. У ньому початковим стадіям розвитку захворювання приділено належну увагу, показано застосування противірусного препарату з діючою речовиною, специфічна противірусна дія якого вивчалася на коронавірусах під час доклінічних досліджень. До речі, цей препарат включений до локального протоколу не тільки в Інституті Громашевського, а й активно застосовується у понад 100 клініках України для лікування пацієнтів з коронавірусом. Цей національний лікарський препарат вибрали не чиновники МОЗу, а лікарі, які безпосередньо зіткнулись із COVID-19.
Порятунок потопаючих
Із усього цього пандемічного безладу можна зробити тільки один висновок – державні служби, які б мали забезпечити ефективний захист населення в умовах пандемії, виявилися просто не готові до такого виклику.
Відсутність професіоналізму не дає можливості приймати самостійні рішення, тому посадовці, які несуть відповідальність за боротьбу з пандемією, постійно посилаються на деякі «авторитетні» рекомендації фахівців здалеку (Канади, Тайваню, США, і, звичайно ж, особисто від президента Трампа). А йдеться ж про життя наших людей!
У таких реаліях давня істина «порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих» стає ключовою. Люди, які думають головою, а не телевізором, мають зрозуміти як діяти у випадку появи перших симптомів захворювання. Противірусних препаратів прямої дії в Україні, повторимося, кілька десятків. Читайте інструкції, радьтеся із сімейними лікарями…
Не чекайте, коли держава запросить вас до реанімації.