Системна запальна реакція, що виникає при тяжкому перебігу грипозної інфекції, негативно позначається на функціональному стані всіх систем організму людини. Ушкодження внутрішніх органів при цьому не завжди повністю зворотні, а декомпенсація їх діяльності здатна погіршити і без того важкий перебіг грипу.
Одним із таких органів, який в повній мірі відчуває хвороботворний вплив вірусу грипу, є печінка. Існують дані про те, що її функція страждає навіть при легкому і середньому ступені тяжкості перебігу грипозної інфекції, що відображається в зміні основних біохімічних печінкових маркерів: гіпербілірубінемії, підвищенні рівнів аспартатамінотрансферази (АСТ) та аланінамінотрансферази (АлАТ), лужної фосфатази, гама-глутамілтрансферази. При тяжкому перебігу грипу, а також у хворих, які мають хронічні захворювання гепатобіліарної системи, наприклад, хронічний вірусний гепатит або неалкогольну жирову хворобу печінки, та призводять до цирозу, важкі ушкодження виникають набагато раніше, вони більш виражені та мають несприятливий прогноз. Це пов’язано з тим, що патогенез уражень печінки пов’язаний з прямим вірус-індукованим цитопатичним пошкодженням та системними імунозапальними реакціями. Додатковий шкідливий вплив чинять і гепатотоксичні медикаментозні засоби. Всі перераховані вище фактори зумовлюють не тільки важкий перебіг грипу, а й негативно впливають на прогноз патології печінки.
Як вірус грипу впливає на захворювання печінки?
Пацієнти з тяжкими захворюваннями печінки становлять групу високого ризику смертності. Одним із провокуючих чинників може бути системна запальна реакція, спричинена грипозною інфекцією, що супроводжується розвитком вираженої імуносупресії.
Захворювання на грип може провокувати загострення хронічної печінкової недостатності, воно може також виступати причиною появи клінічних ознак печінкової декомпенсації: асциту, печінкової енцефалопатії та периферичних набряків, а також явищ гострого гепатоцелюлярного пошкодження, що відображається підвищенням рівнів амінотрансфераз.
Які зміни в печінці відбуваються при системній запальній реакції, що виникає на тлі грипу?
Сьогодні експерти погоджуються, що основні механізми ураження печінки при грипі багатофакторні та можуть відрізнятися у пацієнтів. Це зумовлено розвитком при системній запальній відповіді поліорганних розладів з ураженням легеневої тканини та порушенням кардіальної функції, що призводить до зниження насичення кисню крові та системних циркуляторних розладів. Гіпоксія гепатоцитів, яка виникає внаслідок цього, у тяжкохворих пацієнтів з грипом сприяє підвищеній сприйнятливості печінки до будь-яких пошкоджень.
Читайте також: Грип у вагітних: подвійна відповідальність за здоров’я матері та майбутньої дитини
Крім того, системна запальна реакція, яка виникає при тяжкому перебігу грипу, чинить патогенний вплив на печінку шляхом зміни тканинного гомеостазу як відповідної реакції на запалення, а також активації системного вільнорадикального перекисного окислення, який шкідливо впливає на печінкову тканину та судинну стінку. Одночасно з цим відбувається підвищення рівнів у системному кровотоці прозапальних цитокінів (інтерлейкіни-1 і 6, фактор некрозу пухлини), що в максимальній вираженості визначається як цитокіновий шторм. Надмірна імунна реакція, яка нашаровуються на дихальні розлади та гіпоксію гепатоцитів, також призводить до їх пошкодження, що проявляється підвищенням рівнів печінкових ферментів. Зниження гемоперфузії печінки через кардіальні порушення сприяє погіршенню стану, посилюючи гіпоксичне пошкодження печінки. Тому основними патологічними змінами в печінковій тканині, які відбуваються на тлі імунозапальної відповіді на грип, є посилення синусоїдальної лімфоцитарної інфільтрації, розширення сінусоїдальних ділянок, стеатоз легкого та середнього ступенів тяжкості, а також формування мультифокального некрозу печінки.
Яка тактика лікування грипу у хворих із захворюваннями печінки буде найоптимальнішою?
Лікування грипу при супутній патології печінки вимагає від клініциста зваженого підходу з урахуванням поєднаного вірус-індукованого впливу на цей орган і медикаментозної гепатотоксичності. Тому в лікуванні грипу у таких пацієнтів необхідно за можливості уникати поліпрагмазії, а також утримуватися від застосування препаратів, що володіють потенційним гепатотропним впливом, наприклад нестероїдних протизапальних засобів. Так само не варто застосовувати терапію, спрямовану на втручання в механізми імунного захисту, щоб не стимулювати імуноопосередковане ураження гепатоцитів.
Очевидно, що метою лікування грипу у таких пацієнтів є запобігання будь-яким, як пов’язаним з вірусом, так і його хвороботворною активністю, наслідкам, які запускають системну імунозапальну відповідь. З цієї точки зору найбільш ефективною є тактика раннього впливу на вірусний агент, коли зумовлені ним порушення не вийшли за межі респіраторного тракту. Важливим також є цілеспрямований вплив безпосередньо на вірус, без стимуляції імунної відповіді для мінімізації ризику гострого гепатоцелюлярного пошкодження.
Читайте також: Респіраторно-синцитіальна інфекція у дітей: профілактика та лікування ГРВІ
Одними з таких противірусних засобів, що мають прямий вплив на вірус грипу, є препарати з рідким екстрактом Протефлазід. Флавоноїди, що входять до складу таких препаратів здатні блокувати активність ферментів нейрамінідази та РНК-полімерази дають змогу зменшити шкідливу дію вірусного агента на організм людини і знизити ймовірність відповідної системної запальної реакції, яка є однією з головних причин пошкодження печінки, та погіршує перебіг хронічних захворювань цієї локалізації.
Таким чином, з огляду на здатність вірусу грипу викликати розлади функції печінки, підвищувати частоту декомпенсації її захворювань, таким пацієнтам рекомендується раннє виявлення і своєчасна терапія грипу прямими противірусними препаратами.
Анатолій Чумак, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лікар-імунолог