1 вересня всі навчальні заклади України відкриваються у майже звичайному очному режимі
Майже звичайному – бо карантин і пов’язаний з ним масковий режим, режим регулярної дезінфекції та соціальної дистанції уряд продовжив до 31 жовтня.
І з великою ймовірністю, за словами самого прем’єр-міністра, продовжить ще не раз – можливо, до кінця епідемічного сезону 2021/22 років, що майже співпаде з кінцем навчального року. А то й довше.
Утім, правил соціальної дистанції в навчальних закладах у нас ніде й не починали дотримуватися. У кращому випадку їх дотримуються при розсадження за столами в їдальнях. І жодних тенденцій до зміни цього м’якого підходу чиновники поки не оприсутнювали.
Але що стосується масок, дезінфікування поверхонь і особливо пильної уваги до наявності щеплень і проходження медоглядів – то позбавлення від цього всього у новому році точно не світить ані педколективам, ані учням.
Також у новому навчальному році безсумнівно відновляться знайомі нам за попереднім навчальним роком поодинокі випадки тимчасового закриття навчальних закладів або їх частин після строгих перевірок на дотримання санітарних (зокрема, дезінфекційних) правил і виявлення їх порушення.
Чи буде «лінійка?
Про «лінійки» й урочистості на 1 вересня українське МОЗ виступило запізно (30 серпня) – коли рішення проводити або скасувати такі заходи школами давно вже були прийняті.
Відомство порадило або скасувати «лінійку», або провести її на вулиці з дотриманням дистанції в 1,5 метра.
Утім, це малореально для шкіл у мегаполісах з 600-1200 учнями. Адже 1,5 кілометра рядів учнів не розміститься на жодному шкільному подвір’ї, ба навіть на шкільному стадіоні. Подекуди може не допомогти й обмеження «лінійки» першими та випускними класами.
Також МОЗ просить «лінійку» скоротити, різні вікові групи не змішувати (а як же першокласниця зі дзвоником на плечі 11-класника?) та нікого ззовні на урочистості не запрошувати.
Висновок: ці рекомендації 1 вересня масово порушуватимуться.
«1 вересня» не перенесуть?
Недавня ідея адміністрацій кількох південних областей відтермінувати на 3 тижні початок навчального року, «аби повністю використати туристичний потенціал регіону під час оксамитового сезону» – не знайшла підтримки у вищих адміністраторів і безславно канула в Лету.
Інакше не могло й бути – відразу два профільних закони України стверджують і те, що «навчальний рік починається 1 вересня», і те, що він триває «не менше 175 навчальних днів, які закінчуються не пізніше 1 липня». Щоби відкласти початок навчального року, треба змінити ці закони в парламенті – а між тим, з 24 липня по 7 вересня у парламентаріїв канікули, і зміни законів неможливі (не кажучи про те, що дуже низька ймовірність того, що депутати проголосують за можливість переносів « 1 вересня»).
Отже, прийняти «на ходу» в липні-серпні таке рішення обладміністрації точно не могли – тут слід було півроку-рік готувати ґрунт на високому київському рівні.
Однак усі ці побутові нюанси роботи навчальних закладів тьмяніють перед головним запитанням, яке ставить нині кожний причетний до масової освіти. Воно звучить так:
Чи буде «дистанційка»?
Тільки ледачий медик і медчиновник світу за літо не оголосив, що восени очікується сплеск «Дельти» – захворювання, викликаного переважно названим штамом коронавірусу.
Решта ГРВІ та грип теж поки що лише частково витіснені коронавірусом. А вони в наших широтах мають щорічну схильність до епідемій у жовтні-квітні.
Здається, через усе це очевидно, що ймовірність прожити до наступного літа без локдаунів дуже мала.
Однак за півтора року підхід до навчання «на дому» в корені змінився – він став негативним. Надто вже великі удари завдає «дистанційка» по соціалізації дітей, по психіці дітей та їхніх батьків.
У 2021 році, на противагу попередньому року, і ВООЗ, і Unicef не втомлюються нагадувати (останнє на даний момент нагадування-прохання – від 30 серпня), що зупиняти офлайнове навчання у школах під час пандемії не треба.
Однак це лише рекомендація, не обов’язкова до виконання владою.
В Україні ж 28 липня Кабінет міністрів прийняв постанову, згідно з якою в разі переходу регіону на жовтий, помаранчевий або червоний карантинний рівень школи зможуть працювати в офлайновому режимі, якщо 80% їх персоналу будуть вакциновані від коронавірусу.
Щоправда, 12 серпня головний санітарний лікар України Ігор Кузін сказав в інтерв’ю вже про жорсткіше правило: у червоній зоні відвідування шкіл заборонять, навіть якщо у них вакцинується 80% працівників. Але слідів офіційної постанови з таким уточненням ми у відкритих джерелах не виявили.
Окреме і протилежне урядовому рішення, як і зазвичай, прийняла Київська міська адміністрація. Департамент освіти КМДА у своїх рекомендаціях повідомив, що в разі червоної зони у столиці на «дистанційку» підуть тільки 5-11 класи. А 1-4 класи та дитячі садки (як «державні», так і приватні) працюватимуть офлайн.
До слова, це єдине рішення, в якому вже влітку були особливі власні пункти про роботу дитсадків у 2021/22 навчальному році. Усі інші регіони поки що нічого не вирішили про дошкільників і вихователів у розрізі можливого локдауну – обмежились дублюванням у своїх рекомендаціях урядових рішень із Києва (хоча дитсадки взагалі-то перебувають у сфері компетенції місцевої влади, а не київських відомств).
Чи можна працювати невакцинованим учителям, вихователям садків, керівникам гуртків і секцій, викладачам вишів?
Можна. Щеплення від коронавірусу для педагогів добровільне – це 10 серпня спеціально підкреслив міністр освіти Сергій Шкарлет. Хоча він же ще 1 червня прогнозував, що для вчителів вакцинація може стати обов’язковою.
Міністр додав, що не існує підстав не допускати до освітнього процесу педагогів, невакцинованих від коронавірусу.
Суворість карантинів пом’якшується?
Нарешті, можна помітити, що цього літа відомства не поспішали оголошувати жовту або помаранчеву зону там, де висока заповнюваність «ковідних» ліжок – як вони це робили у минулому навчальному році.
Наприклад, у липні-серпні два тижні в окремих пунктах Івано-Франківської та Рівненської областей заповненість таких ліжкомісць досягала 50%, але карантинні рішення не приймалися. На 30 серпня у Чернівецькій області зайняті 35% місць для госпіталізації. Але такий рівень, схоже, тепер не стає навіть приводом для стурбованого обговорення.
Якщо цей новий тренд зберігатиметься, тоді ми зможемо спостерігати максимально довге «відтягування» введення жорстких карантинних заходів . А відтак – і максимально довгу офлайнову роботу без «дистанційки» шкіл, садків, гуртків і вузів.
Однак якщо Україні за такі вільнощі почнуть знижувати міжнародні рейтинги й обмежувати свободу в’їзду українців в інші країни – владі, схоже, доведеться повертати карантинну суворість у колишньому, минулорічному обсязі.