За останні десятиліття в усьому світі відзначається зростання стійкості збудників інфекційних захворювань до лікарських засобів, що застосовуються для боротьби з ними. Незважаючи на те, що медична спільнота більше переймається проблемою антибіотикорезистентності ключових мікроорганізмів і всі зусилля спрямовує на те, щоб стримати її зростання, не меншу актуальність має і зростання стійкості вірусів до наявних сьогодні противірусних препаратів.
В умовах значної обмеженості противірусних засобів, які доведено пригнічують вірусну активність, подальше стрімке наростання резистентності загрожує залишити людство без засобів етіотропної противірусної терапії та унеможливить адекватне лікування вірусних захворювань, особливо в групах ризику.
Читайте також: Біль, оніміння і “мурашки”: полінейропатії після грипу та ГРВІ
На даний час груп препаратів для специфічної противірусної терапії гострих респіраторних вірусних інфекцій, представлених на українському фармринку, лише дві: похідні адамантану та інгібітори нейрамінідази. Ці засоби показані для застосування у хворих з грипозною інфекцією, оскільки мішенями їх впливу є специфічні локуси вірусних молекул, наявних тільки у вірусів грипу. Для похідних адамантану – це М2-канал, а для інгібіторів нейрамінідази – вірусна нейрамінідаза. Застосування зазначених препаратів дозволяє переривати один із етапів життєвого циклу вірусу грипу та загальмувати інфекційний процес.
Однак із високоселективним впливом противірусних препаратів все не так просто. З одного боку, їх ефективність достатньо вимірювана в клінічних дослідженнях, як того вимагає доказова медицина. А з іншого, прицільний вплив на певну вірусну молекулу приводить до швидкого формування резистентності вірусу до препарату, якщо обрана ціль мало консервативна, тобто схильна до мутаційним змін. Так сталося з похідними адамантану, до яких реєструється резистентність більшості (90%) штамів вірусів грипу.
До інгібіторів нейрамінідази стійкість наразі невисока, і ВООЗ впроваджує стратегії, щоб зберегти чутливість до них вірусів грипу, але ніхто не дасть гарантії, що в майбутньому вона не буде наростати, оскільки ці препарати широко застосовуються в клінічній практиці для лікування і профілактики грипу.
Чим небезпечна резистентність вірусів до наявних противірусних препаратів?
По суті тим самим, що і загроза входження людства в постантибіотичну еру, коли низька ефективність або її відсутність у антибіотиків не дозволить адекватно лікувати поширені бактеріальні захворювання і людство виявиться нездатним позбутися від них. З противірусними препаратами така ж історія: виведення з дії чергової групи препаратів загрожує людству залишитися беззахисним перед найбільш небезпечними вірусами. У повсякденній практиці інфікування резистентними штамами вірусів ускладнює перебіг захворювання, підвищує ризик ускладнень і несприятливих наслідків, а у хворих з коморбідними станами – збільшує ймовірність загострення хронічного захворювання.
Які сьогодні в світі використовуються стратегії щодо стримування темпів зростання стійкості вірусів?
На даний час основний приціл робиться на те, щоб препарати специфічної противірусної терапії застосовувалися виключно при підтверджених випадках грипу або у хворих групи ризику з профілактичною метою при підтвердженому контакті з хворим на грип.
Така стратегія покликана вберегти наявні противірусні засоби від формування резистентності з боку вірусів грипу до них, хоча на практиці її здійснити складно.
Крім того, має значення і застосування лікувальних доз препаратів та витримування необхідних термінів противірусної терапії, тому що при порушеннях режиму прийому препаратів є ризик формування резистентних штамів вірусів у такого пацієнта.
Ще однією стратегією можна назвати пошук нових молекул, що володіють противірусною активністю. Але такі дослідження займають багато часу, на розробку нового препарату йде в середньому до 5 років, тому, як показує досвід, людство поки відстає від швидкозмінюваних та нарощуючих лікарську стійкість вірусів.
Читайте також: Грип і небезпечний цитокіновий шторм: причини і наслідки
Очевидно, що ефективність лікування ГРВІ безпосередньо пов’язана з ефективністю противірусного препарату, який в повній мірі пригнічує вірусну реплікацію, а не стимулює селекцію резистентних штамів вірусів. У такій ситуації препарати для специфічної противірусної терапії повинні призначатися відповідно до показань, тобто коли в організм хворого потрапив саме той вірус, щодо якого противірусний препарат ефективний. Варіант «емпіричної противірусної терапії» з такими вузькодіючими препаратами, як адамантани та інгібітори нейрамінідази, не працює і загрожує формуванням вірусної резистентності.
Яким може бути рішення проблеми зі стримування зростання лікарської резистентності вірусів?
Виходом із ситуації в умовах невизначеності вірусного збудника або неможливості його ідентифікації у конкретного пацієнта є застосування противірусних препаратів з полімішеневим впливом на вірусні частки та їх найбільш консервативні молекули – вірусні ферменти полімерази. Крім того, до природних сполук, до яких відносяться флавоноїди, в силу свого природного походження віруси практично не виробляють стійкості. Це дозволяє поставити флавоноїдовмісні противірусні препарати в один ряд з синтетичними противірусними засобами.
Одними з таких засобів є прямі противірусні препарати, до складу яких входить активна (діюча) речовина – рідкий екстракт протефлазід. Його дія полягає в блокуванні вірусних ДНК і РНК-полімераз – ферментів, мутації в яких виключені, інакше віруси не зможуть відтворювати самих себе в інфікованих клітинах. Крім того, він володіє антинейрамінідазною активністю, що в разом із пригніченням РНК-полімерази забезпечує подвійний інгібуючий вплив на вірус грипу.
Таким чином, проблема зростаючої резистентності вірусів до специфічних противірусних засобів змушує клініциста виважено підходити до їх призначення і більш активно застосовувати препарати з прямим і полімішеневим впливом на причину захворювання.
Лариса Кузнєцова, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри клінічної, лабораторної імунології та алергології НМАПО ім. П.Л. Шупика