Вірусні пандемії досі збивають з пантелику своєю непередбачуваністю, тому світові доводиться вчитися протистояти, а тому постійно бути напоготові. Яскравим прикладом слугує пандемія майже минулорічної давнини вірусу SARS-CoV2, завдяки якому людство має ще одне захворювання – COVID-19.
Рік по тому, аналізуючи з чого починалася коронавірусна пандемія, не можна сказати, що людство на 100% було заскочене зненацька коронавірусом, який з’явився з нізвідки. Чи могли запобігти пандемії? Цілком. Всесвітньому поширенню передували декілька місяців сплеску захворюваності в Китаї, за яким спостерігав весь світ і думав – це в Китаї, нас не зачепить. На жаль, зачепило, ще й як.
Читайте також: На паузі. Сovid-19 у жінок може спричинити порушення циклу
Інше питання: а наскільки новий цей коронавірус? І відповідь знову негативна: спалах найближчого родича сьогоднішнього коронавірусу SARS-CoV стався ще в 2002 році, тобто 17 років тому (якщо орієнтуватися на 2019 рік). Батьківщиною цього вірусу того разу був Китай і ситуація розвивалася за схожим сценарієм. Але тоді з захворюванням вдалося впоратися практично за 2 роки, однак препарати спрямованої проти SARS-CoV дії не були знайдені, так само як і не створені спеціальні міжнародні протоколи для лікування цього вірусного захворювання.
Наступного разу коронавіруси нагадали про себе в 2012 році розвитком близькосхідного коронавірусного респіраторного синдрому (MERS). Вірус розлетівся по всьому світу й охопив 26 країн, але і цього разу створення протоколів лікування та пошуки препаратів-кандидатів для боротьби з коронавірусами не увінчалися успіхом.
Читайте також: Зниження весняного імунітету і ризик захворіти на COVID-19
Третє пришестя коронавірусної інфекції ми переживаємо сьогодні й чим, а головне коли, все закінчиться – важко прогнозувати. Є дані, що вірус SARS-CoV2 передається від людини до людини набагато легше, ніж його попередник SARS-CoV. А значить, коронавіруси зробили висновки після кожної епідемії. На відміну від людей… Природа не пробачила нам такого зневажливого ставлення до вірусів.
Натомість ми сьогодні спостерігаємо, як SARS-CoV2 не тільки легко передається від людини до людини, але і змінюється (мутує). Відомі два нові штами коронавірусу – південноафриканський і британський, які за ствердженням ВООЗ поширюються ще швидше.
Чи можна було спрогнозувати подібний сценарій розвитку подій в далекому 2002 році й ретельніше вивчати штам коронавірусу, досліджувати можливі препарати-кандидати, які потім би випробували в 2012 році? Цілком реально, однак можлива проблема полягає в тому, що такий найгірший варіант не розглядався.
Наскільки коронавірус унікальний у своїй здатності швидко розповсюджуватися і мутувати?
Зовсім не унікальний. Точно так само, якщо не швидше змінюється вірус грипу, який ось уже другий сезон поспіль трохи призабутий. Всі ми пам’ятаємо пандемію свинячого грипу, коли новий пандемічний штам особливо не вибирав собі жертву. Сьогодні на перших шпальтах ЗМІ іноді з’являється інформація про пташиний грип, який набагато агресивніший, ніж звичний нам свинячий грип. Незважаючи на те, що число викликаних захворювань на пташиний грип не зросло до масштабів, щоб стати героєм дня і бути новиною номер 1, об’єктивних перешкод для зростання захворюваності на пташиний грип серед людей немає ніяких.
І якщо уважно проаналізувати весь вірусний світ, зосередивши свою увагу на тих вірусах, які в якості господарів вибирають собі не тільки людей, але й тварин – той же вірус грипу або коронавірус, можливих претендентів з пандемічним потенціалом стає набагато більше. Але реально спрогнозувати, коли який-небудь із них дасть спалах захворюваності на сьогоднішній день неможливо, тому чекати поки станеться чергова пандемія – немає сенсу, потрібно шукати альтернативне рішення.
Чи варто панікувати з цього приводу?
Як показала пандемія COVID-19, панічні настрої нічим хорошим не закінчуються, а маленькі проблеми здатні перетворитися на великі. Тому найкращим варіантом буде більш виважене ставлення до вірусів.
По-перше, потрібно перестати недооцінювати як їх самих, так і загрози, які можуть бути пов’язані з ними. По-друге, крім моніторингу епідемічної ситуації, в якому крім вірусів грипу всіх мастей необхідно проводити вивчення найбільш ймовірних з точки зору розвитку пандемії інших вірусів, важливо шукати ефективні лікарські засоби і досліджувати їх дію. При цьому не варто недооцінювати значущість противірусних препаратів. Важливо не тільки проводити дослідження щодо виявлення активних противірусних препаратів, а й звернути увагу на природні сполуки з противірусною активністю – флавоноїдовмісні препарати. Наприклад, вітчизняні препарати з активною діючою речовиною – рідкий екстракт протефлазід, що мають доведену пригнічуюючу активність по відношенню до вірусів, а саме вірусних ферментів, таких як нейрамінідаза вірусу грипу, РНК і ДНК-полімерази (є ферментами розмноження більшості вірусів), тимідинкіназа вірусів герпесу та інших.
Читайте також: Вчені США підтвердили противірусну активність діючої речовини протефлазід
Сьогодні основною стратегією ефективної боротьби з можливими вірусними пандеміями, поряд з контролем потенційно небезпечних вірусів і моніторингу їхньої поведінки, має стати подальше вивчення вже відомих на сьогоднішній день сполук з противірусною активністю, проведення клінічних випробувань згідно вимогами доказової медицини та їх апробація у клінічній практиці.
Важливо проводити дослідження, паралельно розробляти вакцини. Якщо якомусь препарату з противірусною активністю не вистачає проведених досліджень, то їх потрібно проводити і залучати до цього світове медичне співтовариство, а не списувати противірусну молекулу як «недостатньо вивчену» – треба довивчати. При такому підході в разі появи нового пандемічного вірусу людству не доведеться в авральному порядку шукати противірусні препарати-кандидати, які можливо будуть ефективні, і висвітлювати призабуті непротивірусні ліки, орієнтуючись на інформацію півстолітньої давності. Такий підхід можливо матиме ефект в цей раз і людство повернеться до нормального життя, але чи варто повторювати ці помилки наступного разу?
Читайте також: Вакцинопрофілактика проти COVID-19 в Україні: очікування та реалії
Безумовно, це вимагає певних фінансових інвестицій. Однак вони все одно будуть набагато меншими порівняно зі збитками, які несе весь світ стані під час сьогоднішньої пандемії і економічної кризи. І займатися такими дослідженнями мають не меценати, а міжнародні організації. Так, це інвестиції в далеке майбутнє, яке може настати вже завтра чи не настати ніколи. Але це кращий варіант, ніж ризикувати життями людей в спробах впоратися з невідомим вірусом, який невідомо звідки взявся. Скупий, як відомо, платить двічі.
Галина Бут