Багато з нас при появі перших повідомлень про початок сезону застудних захворювань біжать в аптеку і купують препарати, на етикетці яких зазначено, що вони гомеопатичні.
Що це за препарати, на чому заснований їх принцип дії та чому їх вибирають, розглянемо в цій публікації.
Що таке гомеопатія?
Поняття «гомеопатія» має грецьке коріння і походить від двох слів: hómoios – аналог і páthos – страждання. Історія цього методу сягає своїм корінням в далеке минуле. Його засновником вважається німецький лікар Самуель Ганеман, який на початку XIX століття сформулював основні ідеї гомеопатії. Даний метод базується на принципі «лікування подібного подібним». Ганеман припускав, що хворобу можна вилікувати засобом, який в мізерних дозах викликає появу схожих із захворюванням симптомів.
Неефективне і часто небезпечне лікування
Якщо сьогодні такий підхід викликає багато питань, то варто пригадати, що наприкінці XVIII – початку XIX століття медицина суттєво відрізнялася від сьогоднішньої. У той час лікарська практика ґрунтувалася на неефективному і часто небезпечному лікуванні. Наприклад:
- чуму лікували пахощами, а для заможних пацієнтів існував окремий метод – розтирання в порошок дорогоцінного каміння та золота.
- універсальним засобом від всіх бід тоді було кровопускання, оскільки причиною недуги вважався застій крові, а не її циркуляція в організмі, причому для кожної хвороби існувала своя точка на тілі пацієнта, звідки проводилося таке «лікування»;
- у домашній аптечці було прийнято тримати опій (тривале і безконтрольне його застосування призводить до залежності), який широко використовували для лікування застудних захворювань, при проблемах зі сном і багатьох інших станах.
Стає зрозумілим, що застосування гомеопатичних засобів, давало кращі результати без смертельних внаслідок лікування, а не причини захворювання, результатів.
Сучасні підходи у лікуванні
Відтоді минуло майже 200 років і медична наука пішла далеко вперед. Суттєвих змін зазнали як наші знання про причини і механізми розвитку захворювань, так і підходи до їх лікування. Сьогодні дуже високі вимоги висуваються до якості препаратів, яку суворо контролюють міжнародні авторитетні організації. Наприклад, FDA (fud and drag administration) – американська всесвітньо визнана організація з контролю за якістю продуктів харчування, ліків та косметичних засобів.
Читайте також: Іноді він повертається: ніхто не застрахований від повторного COVID-19
Сьогодні, в усьому світі лікарські препарати застосовуються згідно з даними доказової медицини і проходять декілька етапів, що тривають роками, а іноді й десятиліттями, досліджень, в яких оцінюються декілька важливих показників, що визначають їх ефективність і безпеку. Перш за все, це наявність діючих речовин, які безпосередньо впливають на захворювання, їх дози, необхідні для лікування, побічні ефекти, що виникають при їх застосуванні, можливі порушення здоров’я, які можуть розвинутися з часом при необхідності тривалого, іноді довічного, лікування.
Принцип гомеопатії «лікування подібного подібним» при застудних захворюваннях, як і при інших, реалізується за рахунок впливу на симптоми ГРВІ та грипу, але ніяк не діє на сам вірус, який не тільки залишається в організмі хворого, але і продовжує поширюватися на оточуючих, викликаючи захворювання у них.
Гомеопатичні та рослинні лікарські засоби
Гомеопатичні препарати зазвичай містять високі розведення кількох компонентів, які часто важко визначити за допомогою сучасних приладів. З ними дуже часто плутають препарати на рослинній основі. На відміну від гомеопатичних, рослинні лікарські засоби є офіційно визнаними в усьому світі, оскільки містять вимірювану і відповідну інструкції кількість діючої речовини, яка впливає на симптоми, що визначається медициною. У цьому полягає основна відмінність цих препаратів, які зазвичай часто плутають.
Діюча речовина та ефект плацебо
Основним питанням до гомеопатичних засобів є їх принцип дії та наявність у них діючої речовини. Сучасна медична наука не в змозі вивчити їх ефекти залежно від розведення, немає ретельно спланованих, згідно з вимогами доказової медицини, клінічних досліджень.
Читайте також: Що таке імунна система. Як зміцнити імунітет
Багато хто вважає, що існує так званий «ефект плацебо», суть якого полягає в особистому переконанні пацієнта в тому, що він лікується ефективним препаратом і його стан поліпшується. Насправді, в такому випадку спостерігається поліпшення самопочуття пацієнта, того, як він сам оцінює свій стан, а не тих змін в організмі, на які при визначенні хвороби спираються лікарі.
Втратити час – небезпека для здоров’я
Тому головна небезпека такого лікування – це час, який минає на відчуття отриманих результатів від неперевіреного лікування і самолікування, тоді як існує серйозна загроза для здоров’я. Наприклад, ранній початок лікування грипу може мати значення з точки зору розвитку загрозливих життю станів. Якщо хвора людина одразу не звертається до лікаря, а сама собі призначає гомеопатичний препарат, коли потрібно застосування прямих противірусних препаратів, особливо, якщо вона відноситься до групи ризику, або в її оточенні є люди з цієї групи, то наслідки можуть бути дуже серйозними.
Безпечність гомеопатичних засобів
У нашому суспільстві досі живе упередження щодо безпеки гомеопатичних засобів. При тому, що ніде вона не вивчалася, ці препарати вважаються безпечними, оскільки не містять хімії. Прихильники гомеопатії забувають про те, що в ній містяться високі розведення тих сполук, які спочатку є токсичними для людського організму, тому здатні викликати схожі із захворюванням симптоми.
Читайте також: Вся правда про противірусні препарати
Згадати хоча б хіну, застосування якої у Ганемана викликало симптоми, схожі на прояви малярії: озноб з підвищенням температури до 39-40 °С, рясне потовиділення. Зменшення в подальшому кількості хіни супроводжувалося зменшенням цих явищ, але все одно давало (до певного розведення) ефект. Як потім встановила офіційна медицина, хіна була ефективною при малярії завдяки впливу на збудника захворювання (малярійний плазмодій), а не тому що викликала такі ж симптоми, які були насправді проявами отруєння. Така «щаслива випадковість» стала не лише першим прообразом клінічних досліджень, а і послугувала початком гомеопатії.
Які ризики виникають, якщо зволікати з початком лікування застудних захворювань, ви можете прочитати в статті.