Грип у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями: чи існує оптимальний вибір у лікуванні?

Як буде перебігати захворювання на грип та які будуть його наслідки – багато в чому залежить від стану імунітету хворого і наявності у нього коморбідних станів. Якщо у людини одночасно існують одночасно кілька пригнічуючих імунну систему станів – це в рази підсилює несприятливий прогноз грипозної інфекції.

Одним із таких супутніх станів, зокрема, є аутоімунні ревматичні захворювання (системні запальні захворювання сполучної тканини). До групи захворювань, пов’язаних із високим ризиком ускладнень при захворюванні на грип, відносять ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, псоріатичний артрит, антифосфоліпідний синдром, ревматичну поліміалгію, системний склероз/склеродермію, спондилоартропатії, синдром Шегрена, поліміозит/дерматоміозит, васкуліт (наприклад, гігантоклітинний артеріїт), некротичний артеріїт, саркоїдоз, вузликовий поліартеріїт. При перерахованих станах спостерігається не тільки висока сприйнятливість до інфекційних агентів, а й несприятливі ризики пов’язані з перенесеним захворюванням.

Читайте також: Грип у вагітних: подвійна відповідальність за здоров’я матері та майбутньої дитини

На даний час основними патогенами, що становлять загрозу для пацієнтів з аутоімунними ревматичними захворюваннями, є вірус грипу і пневмокок. Показано, що віруси грипу змінюють клінічний перебіг деяких ревматичних захворювань, включаючи системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит та інші імунозапальні стани.

Чим обумовлені ризики захворювання на грип при системних захворюваннях сполучної тканини?

Особи з аутоімунними ревматичними захворюваннями тричі опиняються в групі ризику: по-перше, через розвиток імунних розладів, які при багатьох ревматичних станах генетично детерміновані та призводять до імуносупресії; по-друге, через тривалий, а найчастіше довічний прийом препаратів, що впливають на вираженість запальної реакції або втручаються в процеси утворення цитокінів, що позначається на стані протиінфекційного захисту; по-третє, через наявність супутніх коморбідних станів, таких як цукровий діабет, ожиріння, артеріальна гіпертензія, бронхіальна астма або інші захворювання легенів.

Незважаючи на те, що сьогодні тип порушення та тяжкість імунної дисфункції, яка корелює з ризиком ускладнень при грипі, точно не визначені і продовжують досліджуватися, не виникає сумнівів у тому, що пацієнти з імуносупресією схильні до більшого ризику несприятливих наслідків, а також затяжного перебігу грипу і погіршення перебігу аутоімунного захворювання. Доведено, що пацієнти з ревматичними захворюваннями, такими як ревматоїдний артрит, мають в 1,5-2 рази вищий ризик госпіталізації та смерті від ускладнень грипу. А у хворих на системний червоний вовчак інфекційні ускладнення розвиваються у 25–45% пацієнтів, більше ніж 50% випадків смертей асоційовані з інфекцією.

Читайте також: Судинний ендотелій під прицілом вірусу грипу і захворювань серця

Крім того, пацієнти з ревматичними захворюваннями схильні до високого ризику інфекційних ускладнень з боку нижніх дихальних шляхів. При цьому основними патогенами є комерсальна (симбіотична) мікрофлора, зокрема Streptococcus pneumoniae, що заселяє в нормі верхні дихальні шляхи. Розвиток пневмококової пневмонії сьогодні відноситься до найбільш частих станів з боку дихальної системи, що визначає несприятливий прогноз у пацієнтів з ревматичними захворюваннями.

Додатковим чинником, що зумовлює несприятливий перебіг інфекційних захворювань у даної категорії пацієнтів, є прийом препаратів, що володіють імуносупресивною дією та пригнічують запальну відповідь імунної системи. Це такі лікарські засоби, як генно-інженерні біологічні препарати (ГІБП), інгібітори янус-кіназ, глюкокортикоїди і хворобо-модифікуючі протиревматичні препарати – метотрексат, лефлуномід, азатіоприн, циклофосфамід, сульфасалазин. Ці препарати використовуються для зниження, насамперед, клінічної (зменшення больового синдрому, набряклості в суглобах, відчуття скутості і збільшення обсягу рухів, нормалізації температури тіла) і лабораторної (зниження рівня підвищених ШОЕ, СРБ, підвищення зниженого рівня гемоглобіну) активності запального процесу, а також запобігання загостренню захворювання. З іншого боку, пригнічення ними імунної відповіді може негативно позначитися на перебігу та прогнозі захворювання на грип. Тому такі питання, як зниження доз або відміна препаратів на час грипу повинні вирішуватися індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням усіх ризиків.

Яка точка зору стосовно вакцинопрофілактики грипу у ревматичних пацієнтів?

Сьогодні світове медичне співтовариство обговорює доцільність проведення вакцинопрофілактики у даної категорії пацієнтів: адже коли на одній чаші переважає необхідність захисту таких пацієнтів шляхом вироблення протигрипозного імунітету, то на іншій виявляються сумніви з приводу здатності його вироблення зміненої імунною системою на тлі додаткового впливу імуносупресивних препаратів, а також ризик ще більшої стимуляції аутоімунних процесів. У 2019 р. Європейська антиревматична ліга (EULAR) оновила свої рекомендації 2011 р. щодо вакцинації дорослих пацієнтів з аутоімунними запальними ревматичними захворюваннями. У них наголошується на необхідності зваженого індивідуального підходу до вирішення цього питання спільно з лікарем-ревматологом.

Таким чином, захист хворих з аутоімунними захворюваннями при грипі є важливим, але поки що невирішеним завданням.

Чи існує оптимальний вибір в лікуванні грипу у пацієнтів з аутоімунною патологією?

Нездатність модифікованого при ревматичному захворюванні імунітету виробити адекватну для усунення вірусу грипу запальну відповідь стає причиною важкого перебігу вірусної інфекції та розвитку ускладнень. При цьому будь-яке втручання в імунну систему і застосування імунотропних препаратів для лікування грипу у таких хворих може призвести до посилення імунного дисбалансу, і в підсумку, – до погіршення перебігу основного захворювання. Тому у даній категорії пацієнтів для лікування вірусної інфекції необхідно використовувати препарати, дія яких направлена виключно на зниження/пригнічення патогенних властивостей вірусу без втручання в механізми імунного захисту.

Читайте також: Грип при цукровому діабеті: симптоми, що повинні насторожувати

Таку здатність мають противірусні препарати з прямим впливом на вірус грипу, зокрема, препарати з діючою речовиною протефлазід. Його дія заснована на пригніченні активності ключових вірус-специфічних ферментів – нейрамінідази і РНК-полімерази, що зменшує можливість реплікації вірусу грипу в клітинах дихальної системи.

Загалом, лікування грипу у пацієнтів з ревматоїдною патологією вимагає від лікаря зваженого підходу з урахуванням всіх можливих ризиків, пов’язаних з основним захворюванням, приєднаною вірусною інфекцією і медикаментозною терапією, що проводиться з приводу основного захворювання. У даній ситуації важливо прицільно впливати на вірус грипу без істотного втручання в імунну систему, що можливо при призначенні препаратів прямої противірусної дії.

Вікторія Талько, д.м.н, професор, директор Інституту експериментальної радіології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМНУ; експерт з питань імунології, вірусології, і радіобіології

Попередження-угода!
У даній публікації лікарі надають професійну спеціалізовану інформацію про препарати з певною діючою речовиною,зокрема про її, характеристику, лікувальні властивості, можливу побічну дію, та іншу, передбачену законодавством інформацію, виключно спеціалістам галузі охорони здоров’я (особам, що мають вищу або середню спеціальну медичну освіту).


Цією Згодою я приймаю угоду та підтверджую, що я є дипломованим спеціалістом у галузі охорони здоров’я (лікарем, фармацевтом тощо),чим підтверджую свій професійний статус, ознайомлений та підтримую попередження-угоду про користуванням публікаціями і отримання спеціалізованої інформації, запитую та бажаю отримати таку спеціалізовану професійну інформацію.