Запалення легень є одним з найбільш частих і важких ускладнень грипу, яке супроводжується високою летальністю пацієнтів різного віку. Найбільш ранні прояви ураження вірусом грипу легеневої тканини реєструються протягом перших 3 діб після інфікування.
Пневмонія, що виникає на тлі грипу, має три клінічні форми: первинну (гостру інтерстиціальну та геморагічну), змішану вірусно-бактеріальну і вторинну бактеріальну. Зазначені три типи пневмонії, незважаючи на різний спектр етіотропних патогенів, мають той самий пусковий фактор – вірус грипу. Що відрізняє первинну грипозну пневмонію від запалення легенів бактеріальної і змішаної етіології, які сучасні тенденції в її поширеності, які особливі патоморфологічні зміни розвиваються при вірусному пошкодженні легеневої тканини, – розглянемо в статті.
Як вірус грипу впливає на легеневу тканину і що призводить до розвитку первинної пневмонії?
За частотою розвитку первинна грипозна пневмонія виникає відносно рідко, проте саме вона вважається найбільш важкою в прогностичному плані. Це обумовлено безпосереднім пошкоджуючим впливом вірусу грипу на легеневу тканину, внаслідок чого виникають порушення газообміну на рівні альвеол, що посилюється запальною відповіддю на патоген. Первинна пневмонія починається з інокуляції вірусної частки в пневмоцит (альвеолоцит).
Читайте також: Грип та хронічні захворювання: коли імунітет не рятує
Внаслідок цього в підслизовій основі альвеол виникає запалення і вторинний набряк, мікрокрововиливи і клітинна імунна реакція. Остання представлена мононуклеарними клітинами і прогресує до залучення в процес поліморфноядерних нейтрофілів. Здатність вірусу грипу пошкоджувати ендотелій поряд з запуском імунних реакцій зумовлює підвищення проникності легеневих судин, що посилює набряк і призводить до внутрішньоальвеолярної облітерації та розвитку інтерстиціальної пневмонії, яка при тяжкому перебігу може спричинити набряк легенів і розвиток гострого респіраторного дистрес-синдрому.
Клінічні прояви раннього вірусного пошкодження легенів і розвитку первинної пневмонії
Прояви первинної пневмонії виникають досить рано – на 3–5 добу захворювання на грип. Вірусне запалення легенів маніфестує з наростання проявів інтоксикаційного синдрому – посилення головного болю, міалгії, на тлі яких більш вираженими стають кашель і біль в горлі. Надалі спостерігається негативна динаміка цих симптомів, з’являються нові ознаки, що вказують на ураження тканини легенів: біль у грудях, задишка і ціаноз шкіри, кров’янисте мокротиння при кашлі. Можливі зміни психічного статусу – від збудження до сонливості. Гіпертермія зберігається більше 3 діб і не знімається прийомом стандартних доз жарознижуючих препаратів. Артеріальний тиск може бути знижений.
Сучасні тенденції в поширеності первинної грипозної пневмонії
Незважаючи на те, що з усіх трьох типів грипозного запалення первинна пневмонія виникає найбільш рідко, в останні десятиліття спостерігається тенденція до збільшення її поширеності. І це безпосередньо пов’язано зі зростанням питомої ваги людей з підвищеним ризиком розвитку вірусної пневмонії. Зокрема, на думку експертів, збільшення тривалості життя і виживання новонароджених створили додаткову популяцію з підвищеним ризиком вірусної пневмонії. Збільшення числа осіб з вродженими імунними порушеннями, а також тих, хто отримує імуносупресивну терапію, хворобо-модифікуючі гематологічні/імунологічні засоби при хронічних захворюваннях, призвело до формування категорії пацієнтів з первинними і вторинними імунодефіцитними станами. Сюди можна віднести і ВІЛ-інфікованих, а також осіб після трансплантації органів, які перебувають на тривалій імуносупресивній терапії. В цілому, на даний час вірусна пневмонія може виникати не тільки у хворих на грип молодих пацієнтів, а й у вищеперелічених осіб, яких відносять до груп підвищеного ризику.
Читайте також: Респіраторно-синцитіальна інфекція в осіб літнього віку: чому «дитяча інфекція» небезпечна?
Таким чином, роль вірусу грипу як пускового фактора в розвитку трьох типів пневмонії, також як і збільшення кількості людей, у яких ймовірність формування вірусної пневмонії, не кажучи про ризик несприятливого результату, вимагає від лікаря більш ретельного підходу не тільки щодо раннього виявлення вірусного ураження легень, але й по можливості максимального запобігання його розвитку.
Якою має бути стратегія захисту легенів від шкідливої дії вірусу грипу?
Вона полягає в ранньому призначенні етіотропних противірусних препаратів з прямим пригнічуючим впливом на вірус грипу. Особливо це важливо в ситуаціях, коли є підозра на формування первинної пневмонії або хвора на грип людина належить до однієї з вищевказаних груп ризику. У таких ситуаціях доцільно відразу починати лікування із застосування противірусного препарату прямої дії до складу якого входить рідкий екстракт протефлазід. Блокуючий вплив діючої речовини протефлазід не обмежується лише пригніченням нейрамінідази – ферменту, завдяки якому вірус грипу долає захисні бар’єри дихальних шляхів і досягає потрібних йому епітеліоцитів нижніх відділів респіраторного тракту, і за рахунок якого з ураженої клітини вивільняється багатомільйонне вірусне потомство. Його дія також направлена на РНК-полімеразу – фермент, що запускає процеси внутрішньоклітинної реплікації та «дає життя» вірусному потомству. Очевидно, що чим раніше буде призначений прямий противірусний препарат на основі рідкого екстракту протефлазід, тим менше число вірусів грипу зможе проникнути в пневмоцити і налагодити відтворення власних копій, а значить меншою буде шкідлива дія патогена на легеневу тканину.
Читайте також: Середні отити при ГРВІ у дітей: що краще – антибіотики чи тактика очікування?
Таким чином, раннє ушкодження легеневої тканини і розвиток первинної вірусної пневмонії – це важке ускладнення, результат якого вкрай несприятливий. Виникає воно як у молодих здорових пацієнтів, так і у осіб з обтяженим анамнезом. Тому попередження її розвитку і призначення з цією метою препаратів прямої противірусної дії є найбільш обґрунтованою лікувальною тактикою.
Вікторія Талько, д.м.н, професор, директор Інституту експериментальної радіології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМНУ; експерт з питань імунології, вірусології, і радіобіології